25.Слідство...

Можливо, міняючи ракурс, Аліна не врахувала відстань, але замість бібліотеки вона опинилась у якомусь кабінеті. Темна кімната з щільно затягнутими шторами не викликала жодних асоціацій у неї. Схоже, що раніше вона тут не бувала...

Вона роззирнулась по сторонах, сподіваючись, що не зустріне нікого. Обережно підійшла до вікна, і відсунувши шторку, подивилась. Вона була на території академії, і судячи з ракурсу двору який вона бачила, знаходилась вона у західній її частині.

Рани які були нанесені Ліневейн, ще не повністю загоїлись, а слабкість, через використання ресурсу без звички, вилилась втомою. Аліна осіла на підлогу під вікном, і втомлено опустила голову на коліна. Їй неймовірно пощастило, що в останній момент вона згадала про перстень. Вона подумки в тисячний раз подякувала Міка за його подарунок.

Двері в кімнату скрипнули і в смужці світла, що утворилась,  з'явилась фігура. Аліна швидко впізнала масивний вид професора Кітера.

– Хто тут? – долоні Кітера миттєво почали мерехтіти. Професор готувався до захисту.

– Це я, – подала голос Аліна, підводячись з своєї схованки.

– Ти? Що ти тут робиш? – запитав він, підходячи ближче. Та щойно вона опинилась у його полі зору, вираз на його обличчі набув крайньої стурбованості.

Схоже, що виглядала вона ще гірше ніж думала.

– Все нормально. Я мабуть, піду. – Вона хотіла обійти професора і вийти. Вступати з Кітером у діалог і намагатись пояснити ситуацію вона не хотіла.

– Стій. Хто це зробив? – він схопив її за руку і сяйво, що лилось з його долонь повільно поширювалось по ній, заліковуючи рани.

– Дякую. Але все нормально, не важливо хто це зробив.

– Схоже, ти не розумієш, як  це важливо. Якщо зараз залишити цю людину не покараною, то завтра постраждалих буде троє, а може і більше.

– Я не збираюсь ставати загальним посміховиськом за рахунок того, що здам студента. – Аліна не хотіла виносити особистий конфлікт на загальне обговорення.

– Так діло не піде. – Кітер підійшов до вікна і розтягнув штори впускаючи світло в кімнату.

Роззирнувшись, вона зрозуміла, що потрапила в кабінет. Він був невеличкий, досить гарно оздоблений, з купою паперів навалених на столі та невеличким лабораторним куточком.

– Сідай, – показав Кітер на стілець поруч з робочим столом і сам також розмістився за ним. –Слухай, я чудово розумію твоє не бажання виділитись, та в тебе це погано виходить. Лише сліпий і глухий у цій академії не знає про твій екстремальний подвійний напрямок навчання. І про твій конфлікт, з тим розпещеним дівчиськом, також всім відомо.

– Тобто? – Аліна здивовано розширила очі.

– А що тут незрозуміло? Я чудово знаю, що ти проходиш навчання і на напрямку зіллеваріння, всі викладачі це знають.

– Я не про це. Що ви маєте на увазі під тим, що всім відомо про мій конфлікт?

– Ліневейн приходила до директора з скаргою на тебе. І вимагала твого відрахування з академії, – спокійно промовив Кітер.

Його слова змусили Аліну задуматись про масштаби образи ельфійки.

– Я поняття білого не мала про це, – сказала вона вражено.

– В принципі я очікував, що рано чи пізно це дівчисько зможе викинути щось по типу цього. Хоча до останнього  вважав, що їй вистачить мізків не робити подібного.

– І що буде тепер? – Аліна розуміла, що від Кітера їй не втекти.

Кітер підсунув до неї чистий листок паперу та чорнильну ручку.

– Пиши. Ти повинна чітко описати де, коли, ким і як була атакована. Наслідки травм я зафіксував. Усе інше не твоя справа, – спокійно сказав Кітер.

Аліна, важко зітхнувши, почала описувати недавні події з сумом  відмітивши, що це перший і останній її вихідний перед іспитами. Закінчивши опис подій, вона подивилась на професора.

– Я можу йти?

– Звичайно. Хоча знаєш, маю до тебе одну пропозицію. Чи готова ти її вислухати? – спитав він. По його вигляду як завжди неможливо було зрозуміти, що він хотів.

– Я вас слухаю.

– Як ти відносишся до додаткових  вправ? Я підмітив, що ти схильна до повітряної стихії, вона чудово поєднується з хірургічними маніпуляціями.

– Я не впевнена, що зможу додатково займатись. Часу майже немає.

– Експрес курс по напрямку зіллеваріння закінчиться після іспитів, часу стане більше, і я думаю, що два заняття в тиждень ти зможеш умістити в свій графік, – сказав Кітер. 

Аліна зрозуміла, що пропозиція не давала їй можливості відмовитись, тому схвально кивнула.

– От і чудово. А тепер іди і відпочинь, думаю на сьогодні досить з тебе навантажень, – сказав він.

– А що буде з цим? – спитала вона показуючи на листок.

– Розслідування справи і покарання. В стінах академії всі рівні і ніхто не сміє ставити під загрозу життя адепта, – сказав Кітер.