19.Ворог мого ворога мій друг

Лялька роззявила рота, явно не очікуючи, що хтось буде сміти їй перечити. На шум і виставу потроху підтягались люди і Аліна зрозуміла, що суперечка стала занадто цікавою для оточуючих.

Привертати зайву увагу в перший же день їй не кортіло, тому вона вирішила згорнути конфлікт. Та схоже, его ляльки так сильно постраждало, що мозок геть перестав виконувати потрібну функцію і це чудо видало наступні слова:

– Як сміє, щось подібне до тебе, порівнювати себе до мене? – на її обличчі відобразилась ще більша зверхність та огида.

 Скептично оглянувши дану особу з ніг до голови повторно, Аліна дійшла висновку, що намагатись з нею говорити про рівність людей і народів буде марною тратою часу, тому єдине правильне рішення не змусило себе чекати.

– Та пішла ти. – Кинула їй Аліна, підкріплюючи слова відповідним жестом і розвертаючись у потрібному їй напрямку. Більше витрачати свій час на дану особу  вона не збиралась.

По натовпу розносились перешіптуванні і регіт, схоже, ситуація змогла багатьом підняти настрій. Аліна  бачила як до, ошелешеної відповіддю Аліни, ляльки підбігла групка дівчат, що наче кури в курнику почали лаяти на Аліну. Та їхні слова її зовсім не цікавили.

Вона  хотіла як можна швидше опинитись у канцелярій крамниці, а також хотіла зайти у лавку і придбати собі сумку для навчання. Вона вже пройшла майже весь коридор, коли хтось вчепився їй в руку.

Аліна здригнулась від здивування, вона дуже сильно не любила коли хтось підходив з спини, чи тим паче торкався її.

– Вибач, – ледве дихаючи, вимовила розкуйовджена дівчина. – Ти загубила, – вона простягнула Аліні один з двох розкладів.

Дівчина була низенькою і ледве досягала Аліні до грудей. Вона була широкоплечою і володіла пропорційно широкими стегнами, що робило її фігуру неймовірно привабливою. Русяве волосся розсипалось по плечах і лізло в очі красивого блакитно-сірого кольору. Вона була гномкою.

Аліна забрала свій розклад з рук незнайомки.

– Дякую, я  навіть не помітила що загубила.

– Немає за що. Не засмучуйся через ту зміюку, вона того не варта, посичить і перестане. Вона лиш те і вміє, що говорити. А ти молодець, далеко не кожен так насмілюється з нею говорити,– швидко протараторила дівчина.

– А що в ній такого особливого? Чим вона краща за інших? – дівчина подивилась на неї, наче  на божевільну.

– Це ж Ліневейн, кузина нашого імператора, – наче дитині пояснила дівчина.

– Та хоч сам імператор, вона не вправі так поводитись будь з ким, – їй було байдуже на статус ляльки, бо вона чудово ознайомилась з кодексом академії і точно знала, що тут будь які статуси втрачають чинність.

– Ти божевільна, – не вірячи прошепотіла дівчина. – Але мені подобається твоя позиція, і я готова допомагати тобі у боротьбі з тим зміїним кодлом. Мене звуть Рія, до речі. А тебе, невгамовна воїтелько за справедливість, як можна називати?

– Зви мене Ліна, – радо представилась дівчина.

– Яке чудернацьке ім'я, ти здалеку приїхала?

– Навіть не уявляєш на скільки. Але знаєш, я можу тобі розповісти при одній умові, – загадково усміхнулась вона.

– Що за умова?

– Складеш мені компанію при покупках? – вона вичікувально дивилась на дівчину.

Рія зажмурилась, а потім потиснула від сміху.

– Ну ти даєш, я вже думала, що ти вигадала, а тут така гарна пропозиція. Звичайно, що складу, я ще також нічого не купила.

Вони покинули територію обмінюючись розповідями. Так Аліна дізналась, що Рія приїхала з Фараорна (королівства гномів). Там вона мешкала у містечку Кобольтом. В своїй сім'ї моя нова знайома була єдиною дитиною і  батьки дуже не хотіли, щоб вона їхала на навчання так далеко. Та вона втекла декілька місяців тому, і вступила в академію.

Розповідь Аліни про себе, змусила Рію зупинитись і з роззявленим ротом, ще раз роздивитись Аліну. 

– Я чула про такі випадки, та вперше, в живу бачу людину з іншого світу, – вона була шокована.

За розмовами вони помаленьку дійшли до канцелярської лавки. Тут шляхи дівчат розійшлись у різні сторони, адже  Рія поступила на мага-стихійника, і речі які вони повинні були придбати стояли у різник кутках магазину.

Сьогодні лавка була вельми популярною, а полиці майже порожніми. Декілька разів звірившись з списком, Аліна згрібала з полиць зошити, чорнильні пера і олівці. Знадобилось їй придбати і казан з великим черпаком і купу чистих скляних пляшечок з кришками. З посмішкою вона відмітила, що чималу кількість трав вона вже має  вдома і їй не потрібно буде їх купляти зараз, бо інакше вона уявлення немала як донесла б це все додому.

 Грошей залишилось обмаль і рятувало лише те, що для студентів сьогодні діяли чималі знижки, і всі хто володів обмеженим фінансовим ресурсом намагались зробити побільший запас.

За свої покупки Аліна з чималим зубним скреготом віддала продавцю 50 жовтих і 20 зелених листів. Висипавши на долоню залишки коштів, вона з сумом подивилась на 40 зелених листів. Схоже, що покупка сумки для навчання накривалась мідним тазом.

Гуляючи рядами лавок, декілька днів тому, вона придивилась красиву шкіряну сумку з чорної гарно виробленої шкіри. До неї пристібались ремінці і її можна було використовувати і як рюкзак, а головною її перевагою були багатовимірні чари. І хоч сама сумка була не великого розміру в неї можна було покласти чимало речей і при цьому вона не ставала важкою.