16.Біла мантія мені личить

Прокинувшись зранку, Аліна виявила в ліжку біля себе неочікуваного гостя. Вовченя, акуратно скрученим кільцем, лежало біля її боку і спало. Аліна пройшлась долонею по сірій шерсті, якщо малий пронира сам дістався на другий поверх  і заліз у ліжко, то він почувався набагато краще, ніж два дні тому.

Вовченя потягнулось і смачно позіхнуло, демонструючи повний рот гострих білих зубенят.

– Ранок добрий, милий друг. Треба би якось тебе назвати, а то ходиш без імені, – усміхнулась вовченяті Аліна.

Вовченя зацікавлено повернуло голову роздивляючись її. Аліна розтягнула штори, і з широкою посмішкою зустріла новий день. Осінь починала проявляти свої права, небо затягнуте сірими хмарами грозило ощасливити світ дощем.

Вже звичними рухами Аліна запустила  процес набору ванної і допоки вода набиралась, обирала одяг. Її вибір зупинився на зручній сукні з цупкої тканини фіолетового кольору з білим коміром та манжетами. Чорні черевики з невеликим каблуком мали гармонійно доповнити образ.

Аліна кинула у гарячу воду декілька гілочок сушеної лаванди, і  через декілька хвилин по кімнаті розлився неймовірний літній запах. Вона акуратно опустилась у воду і  вдихнула неймовірно ніжний та освіжаючий аромат.

Промотерапія творить дива, особливо якщо ти розслаблено ніжишся у гарячій воді. Та часу залишалось обмаль, а бажання запізнюватись у перший же навчальний день вона не мала.

Сьогодні був важливий день, вона повинна була обрати  напрямок медичної спеціалізації і узгодити розклад занять, окремо їй все одно потрібно буде проходити базовий курс, оскільки ніхто не відміняв її бажання володіти мінімальним набором побутових чар.

Швидко одягнувшись, заколовши високий пучок з волосся, Аліна швидко збігла сходами на перший поверх будиночку і рушила на вихід. 

Вовченя провело її жалібним виттям, схоже її новий товариш не дуже хотів залишатись вдома. Аліна швидким кроком долала відстань до знать, в цілому, по часу така подорож зайняла б не мало часу, однак сьогодні вона вирішила схитрувати, адже не даремно її другом був наглядач за накопичувачами, юний маг-артефактор Мікаель.

Вчора в честь вступу в академію, друг на прощання залишив їй чарівний, а головне вельми корисний подарунок. На руці у Аліни зручно розмістився невеличкий акуратний перстень з прозорим кристалом, який при мінімальній підзарядці магією  виконував функцію порталу. Єдиним недоліком була відстань, діяв портал на невеликі відстані, однак, це значимо економило їй час. 

Аліна перебігала Центральну площу, і швидко ступила  на початок дубової вуличні. Чітко візуалізуючи ворота академії, Аліна обережно торкнулась перстня. За лічені секунди Аліна стояла біля самих воріт академії, щасливо усміхнувшись, побігла до входу в будівлю.

Подумки вона пообіцяла собі приготувати для Міка за це смачну вечерю. З таким подарунком кожного дня у неї буде більше часу на збори.

В коридорах академії снували адепти першокурсники. З чого Аліна вирішила, що це першокурсники?

Та все просто, вони не мали мантій факультетів і снували туди сюди у пошуках аудиторій, або кабінетів. Адепти, що проходили  навчання не перший рік, стояли зграйками і зверхньо дивились на новачків.

Аліна згадала, як декілька років тому проходила навчання в медичному коледжі. З яким захватом вона очікувала перших навчальних днів і як швидко змінилось її ставлення після зверхнього відношення старшокласників та одногрупників.

Аліна не була популярною і часто піддавались насмішкам, однак цього разу вона не збиралась пасти задніх. Рішучим кроком вона попрямувала у двері де вчора проходила випробування.

Вчора їй дали чіткі установи як діяти і вона вирішила не піддаватись паніці та емоціям, а чітко діяти. В кабінеті її чекала усміхнена ельфійка. На вигляд вона була ровесницею Андеіла, вона мала коротко підстрижене, що було не типовим для ельфів, волосся красивого медового відтінку, кароокий погляд був спрямований прямо на неї.

– Аліна, я рада бачити тебе. Мене звуть професор Вієті, я буду твоїм куратором упродовж навчання. Сідай, – вона жестом вказала на стілець, що порожньо стояв біля столу.

Аліна присіла на стілець  і ввічливо відповіла.

– Рада знайомству, куратор Вієті. З чого розпочнемо?

– Тобі необхідно ознайомитись з напрямками нашої спеціалізації, та обрати один з них. В залежності від напрямку, ти отримаєш розклад предметів та занять які будеш вивчати. Окрім цього, ти пройдеш базовий загальний курс медичної магії, що буде йти протягом всього року. – З цими словами вона подала Аліні лист паперу з переліком спеціалізації.

Аліна почала уважно вивчати написане.  В  загальному, цілителі ділились по декількох напрямках: цілителі загальної допомоги (щось по типу сімейних лікарів), військові (проводили хірургічні втручання застосовуючи магічний ресурс), зіллевари (займались розробкою та приготуванням ліків), дитячий цілителі, цілителі природи (ветеринари), а також цілителі науковці, що займались розробкою нових методик лікування.

В принципі, Аліна розуміла, що для втілення мрії і отримання ліцензії їй необхідно обрати напрямок зіллевара. Про що, вона і поспішила повідомити професору Вієті.

– Мені подобається напрямок зіллеваріння.

Схоже, відповідь не повністю влаштувала куратора, оскільки вона зморщила носа.