13.День Х,або перший день осіні

Всю ніч Аліна просиділа біля вовка. Вона розмістила його на диванчику у вітальні і обережно перев'язала рану шматком чистої тканини. Ближче до ранку, вовк вперше розплющив очі і спробував відстояти власні кордони, демонструючи весь арсенал зубів і тихо рикаючи. Це дало Аліні надію на те, що все таки він піде на поправку.

Вона запропонувала йому води з невеликої мисочки, однак він відмовився, сховавши морду між передніми лапами заснув.

Аліна поспішила піднятись в спальню. Вона швидко помилась і переодягнулась. Її сукня була замазана засохлою кров'ю і шерстю. Вона відчинила гардероб шукаючи, щоб одягнути. В око кинувся красивий зелений костюм. Вона швидко одягнула довгу юбку з розрізами з двох сторін і  блузку. Вологе волосся вона на швидкоруч заплела у косу і відкинула за спину.

Міка пішов вчора ближче до півночі, чітко зрозумівши, що спати Аліна сьогодні не збирається. Він не розумів, навіщо їй  ця затія з вовком, однак, хоча б не відговорював і навіть, пробував допомагати.

Сьогодні розпочиналося  навчання. Їй потрібно було, як і сотням інших адептів, прийти на відбіркову комісію в Дремендумську Магічну Академію, щоб після проходження  перевірки артефактами, розпочати навчання. Як їй пояснив Міка, спершу їй потрібно буде знову зазирнути в Артефакт Істини, щоб комісія записала рівень її магічного потенціалу, а потім, її в залежності від рівня, будуть перевіряти інакше. Як саме він сказати не міг, адже не проходив дане випробування.

З спальні Аліна спустилась тримаючи в руках одну з ковдр і акуратно скрутивши її у вигляді гнізда розташувала на підлозі. В таку імітацію лежанки вона перемістила вовченя, що миттєво відреагувало на дану маніпуляцію і заскавчало.

– Вибач, але краще я сама тебе перекладу, ніж ти впадеш.

Вовченя фиркнуло, знову сховавши морду між лапами, заснув. Поруч з ним  вона залишила воду.

Аліна вийшла з дому і швидким кроком вирушила в сторону академії. Почувалась вона не так добре як хотілося б, недоспана ніч давалась взнаки.

Вона майже вийшла на площу, коли побачила знайоме обличчя. Зелена форма ідеально сиділа на тренованому тілі. Темне волосся було акуратно зібране. Обличчя було напруженим, від чого між бровами залягала глибока борозна.

Емет стояв біля одного з кленів і дивився на Пра-дерево. Вона не хотіла привертати його увагу, тому вирішила обійти нового знайомого зі спини, зробивши невелике коло, нарешті дістатись навчального закладу.

Вона пришвидшила крок і вже за кілька хвилин обігнула Колегіум з тильної сторони будівлі і повернула на Дубову вулицю. Сьогодні вулиця була схожа на справжній мурашник. По дорозі в напрямку академії рухались сотні ельфів, гномів і людей. Аліна влилась у загальний потік, і переповнена таких же почуттів загальної ейфорії, продовжила свій шлях до академії.

Праворуч від неї йшли дві гномки перешіптуючись, час від часу з їхньої сторони линув заливистий сміх. Дівчата були не високого зросту, близько півтора метра кожна, широкоплечі і смагляві. В цілому, дуже сильно схожі на людей, хоч і були більш масивні.

Чим ближче була будівля академії, тим тихішою ставав натовп абітурієнтів. Аліна відчула занепокоєння, вона переживала, їй хотілось чим швидше пройти всі перевірки і повернутись додому. 

 Ворота академії були відчинені, однак біля них черга ставала дедалі щільнішою і швидко прослизнути на територію їй не вдасться. І час завмер...

Хвилини тягнулись безкінечністю, абітурієнти топтались на місці. Сонце піднялось вже достатньо високо на небі, коли Аліна нарешті підійшла до воріт. На зоні пропуску стояли два ельфи, одягнені в довгі мантії. На одному мантія була синя, а на іншому сіра. Наскільки Аліна пам'ятала, то в залежності від факультету мантія мала інакше забарвлення.

Сірі мантії носили артефактори, сині – стихійники, червону мантію з гордістю одягали бойові маги, білий колір дістався цілителям. Адепти, що проходили короткий курс володіння магічним потенціалом носили фіолетові мантії. 

Найрідкіснішим кольором був чорний. Число магів-некромантів було  найменшим, однак все таки було.

Ельфійка, що була перед Аліною увійшла на територію академії і от, нарешті, вона сама стояла біля ельфів.

Ельф-маг, одягнений у синю мантію, заговорив.

– Вітаю абітурієнта, прошу назвати своє повне ім'я.

– Найда Аліна.

– Чи є у вас предмети, що можуть пошкоджувати магічний фон? – знову озвучив питання ельф, при цьому щось записуючи в  записник.

– Тобто?

– Накопичувачі, амулети, талісмани, портативні портали, – перерахував ельф.

– Ні.

– Проходьте на територію академії і займайте місце в черзі.

Нарешті, вона опинилась на території академії. Ну ось і настав день Х.