11.За крок до осені

Аліна потроху вливалась в новий світ та нове життя. Минуло чотири дні з моменту як вона опинилась у  Древендумі.

Вона повільно вивчала історію та культуру ельфів, вникала у ритми їхнього життя та обживалась у будиночку на узліссі.

За допомогою Міка вона знайшла у ванній аналог пральної машини і потрошку наводила лад у помешканні. 

Вона закупилась продуктами і придбала красивого скляного чайника, з якого кожного ранку наливала собі ароматний трав'яний завар. Найсмачніше його було пити вранці на гойдалці, сидячи на задньому дворику. Вдихати аромат вологого лісу, слухати переклик співочих птахів і дивитись як сонце розганяється по небу, щоб подарувати останні крихти літа.

В будинку було чимало роботи і Аліна проводила весь час наводячи затишок у новому житлі. Хотілось оживити цей дім і зробити його ще зручнішим і затишнішим. І їй це вдавалось.

 Новий день зустрів її прохолодою. Вона не хотіла вилізати з під теплої ковдри і хотіла ще трошки погодитись в м'якому і теплому ліжечку. Однак, сьогодні в її плани входив візит до Андеіла. Вона не бачила його три дні. Питання які в неї виникали їй залюбки пояснював Міка, що взявся  приходити кожного вечора  на її поріг.

 Вона встала  з ліжка, обмотана в ковдру, рушила до ванної. Їй необхідно було освіжитися, щоб увірватись в новий день. Поки вода у ванній набиралась, вона задивилась на своє відображення. Розкуйовджені каштанові кучері спадали на спину, засипані зелені очі дивились скептично на відображення в дзеркалі, а тонкий ніс, рясно всипаний ластовинням, смішно морщився при цьому. В цілому в її відображені єдиним, що дійсно змінило вигляд значимо –були вуха, які визирали з пишного волосся. Однак, це її не сильно засмучувало, і вони навіть здавались їй милими.

Завдяки Міка її гардеробна була щедро забита чудовими речами. А при вчорашньому візиті він ще доповнився красивою теплою накидкою та декількома парами взуття. 

Взуття до речі, було дуже схоже на наші звичайні балетки і туфлі, різниця була лише у матеріалі, та це її зовсім не турбувало.

Для сьогоднішнього дня вона обрала звичайне зручне плаття кольору мокрого асфальту, що тісно облягало фігуру і доходило довжиною до середини литок. Рукави були довгими і рясно прикрашені мереживом. Доповнила свій образ вона балетками чорного кольору, вхопивши світло сіру накидку, вона вирушила до Андеіла. Волосся розвівав вітер, наближалась осінь і Аліна чекала цього з нетерпінням.

Вона мріяла розпочати навчання на базовому курсі керування магічним ресурсом, щоб нарешті не бути ходячою бідою. І звісно, що тоді вона нарешті зможе втілити свою невеличку затію.

Дорога зайняла хвилин двадцять. Вона неспішно рухалась, роздивляючись починаюче багряніти листя. Дерева готувались змінити зелені шати на різнокольорові і радувати око ще якийсь час, а потім роздягнувшись, пірнути під пухнасту ковдру снігу.

Аліна любила осінь за хрускіт сухого листя під ногами і тихі вечірні зливи. Зараз вона була впевнена, що в такі дні сидітиме біля свого каміну і насолоджуватиметься тріскотом вогню з чашкою гарячого чаю.  Подумки вона підкреслила необхідність навідатись ще в декілька крамниць, адже вже назбирався чималий список речей, що їх треба було придбати.

Увійшовши в Колегіум, вона направилась прямо до дверей кабінету Старійшини. Цього разу Андеіл був на місці. Він виглядав ще гірше ніж три дні тому. Втомлений, розпатланий, з посірілим від недосипу обличчям.

– Я не вчасно? – з порогу уточнила Аліна.

Андеіл підвів на неї червоні очі і посміхнувся.

– Радий бачити. Звичайно що ні, проходь.

–Дякую, – вона за недавньою звичкою присіла на диванчик, і поклала  маленьку подушку на коліна.

– Тобі дуже личить наш одяг. Здається, Міка чудово справляється зі своїми обов'язками. Ви подружились?

– Так, Міка і справді дуже виручає мене і багато пояснює. Та і в цілому він не такий поганий як могло б комусь здатися.

– Він занадто юний і нерозсудливий, та душа в нього добра і чиста. Колись, він подорослішає і все зрозуміє, та поки що, від його витівок одна головна біль.

– У вас багато роботи, може я знайду іншим разом? – Аліні здалось, що вона заважає Андеілу.

– Мені давно пора трішки відволіктись. Тому, я радо допоможу тобі у вирішенні питань, – він відкинувся на спинку високого крісла і підготувався слухати.

– Скоро починається новий набір на навчання. Я хочу пройти базовий курс, а також, у мене є деякі плани з приводу моєї роботи. І я хотіла дізнатись, що мені необхідне для того, щоб я могла це все зробити.

– З навчанням проблем не виникне, через систему дзеркал комісія отримає твій відпечаток аури з Артефакта Істини. А от, щодо роботи, то питань може бути десятки, тут все залежить від того чим ти займатимешся. – Андеіл заспокоїв Аліну тим, що хоча б стосовно навчання в неї не виникне проблем.

– В своєму світі я не тільки продавала ліки, а і виготовляла їх самостійно за рецептами. Серед ліків були і різного типу креми, мазі і мікстури, що  допомагали покращувати стан волосся, нігтів, шкіри. А також, я можу виготовляти деякі косметичні засоби. І я, хотіла б цим займатись, – ідея про розробку та розвиток власної доглядової лінії виникла в Аліни ще на перших курсах навчання коледжу. Та така справа вимагала чималих грошових ресурсів, якими вона не володіла, тому – мрія залишалась тільки мрією. Однак, зараз вона не буде здаватись, адже доля і так дала їй другий шанс розпочати життя з початку.