7.Учитись ніколи не пізно

Їй вже набридло роздивлятись візерунки на подушках і рахувати фоліанти на полиці. П'ята точка значно встигла оніміти і вимагала почати рухатись, коли нарешті, в двері увійшов Андеіл.

Він виглядав злим і втомленим. Декілька пасм волосся вибилось із зачіски, а під очима залягли тіні.

– Дочекалась? – спитав він.

– Як бачите. Пропоную зразу вирішити всі питання і не розтягати спілкування на непотрібні моменти, адже їх можна буде виріши потім.

– Мені подобається твій підхід. Однак деякі зайві моменти все ж доведеться уладнати. І перше з них твоє ім'я.

– А що не так з моїм іменем?

–  Оскільки ти все ж вимушено-добровільно залишаєшся тут, то тобі було б набагато зручніше мати ім'я яке схоже до наших. Звісно, ми використовуємо скорочені форми імен, однак при офіційних прийомах, або документах потрібно мати повноцінне, повне ім'я.

– Моє наприклад – Арагвен Андеіл. Де перше – це ім'я роду, а потім – твоє особисте.

– Ага, то вам потрібно моє прізвище. То тут нічого  складного – Найда Аліна. Можна Ліна.

Прізвище було досить болючою темою, яка все життя нагадувала  про її положення в суспільстві.

–  Ліна звучить дуже гарно. Якщо ти не проти, то я звертатимусь до тебе саме так. – Він привітно усміхнувся їй.

–  Буду рада, – їй імпонувала доброзичливість Ендеіла. Подобалось і те, що він старався не порушувати її особисті кордони.

– Що стосується  найбільш болючих питань, то їх у нас для вирішення не багато не мало – п'ять. – Аліна здивувалась. На її думку – питань і проблем які потрібно вирішити було дещо більше, однак повідомляти цю інформацію Андеілу вона не спішила. Нехай це стане невеличким приємним сюрпризом.

– Тоді приступимо, – сказала вона з готовність.

– Місце де ти житимеш вже є, вчора в мене не повністю вдалось привести все до ладу, тому сьогодні, щоб виправити  деякі неполадки разом з тобою піде Мікаель. З іменем ми розібрались. Кошти на проживання на перший час я тобі видам, однак жити тобі від цього легше не стане. Тобі потрібно вчитись, адже навіть найменша дитина володіє більшою базою знань про наш світ і  його устрій ніж ти, Ліна.

Не погодитись вона не могла. Адже і справді єдине знання про місце в якому вона опинилась було те, що тут живуть ельфи. 

– Школа, коледж, академія? – в принципі, їй суттєво, було байдуже де вона здобуде базові знання.

– Думаю основи ти зможеш перейняти і від мене. Так буде набагато швидше і зручніше. Адже жити самостійно тобі потрібно вже, а не потім. Що стосується академії, то нажаль ти не володієш достатнім магічним потенціалом щоб стати цілителем, або магом. А так по власному бажанню матимеш змогу вступити у "Міжрасовий Різнофаховий Коледж".

Аліна намагалась запам'ятати назву закладу. Чомусь те, що вона не стане цілителем  не  сильно її засмучувало, адже на це життя в неї вже були далеко інші плани. І лікування в них було присутнє, однак лише як побічна ланка.

– Зрозуміла. Вчитись готова, знань не боюсь і можу приступати хоч і негайно. Отже: дім, ім'я, гроші, освіта - це чотири з п'яти. А що за п'яте важливе питання? – роздивляючись загнуті пальці на руці запитала Аліна.

–  Робота, звісно, – усміхнувся Андеіл. – Звичайно, що якщо ти підеш вчитись, то отримуватимеш стипендію для проживання цього, в принципі, вистачить, одначе якщо не вступиш, то постійно утримувати тебе я не збираюсь. – Він зніяковіло опустив очі в підлогу. Аліні стало смішно з цього його жесту, однак вона могла по-людськи його зрозуміти.

– Сидіти на вашій шиї я не збираюсь. У мене є плани чим зайнятись у вашому поселенні, – втішила його Аліна. Схоже, що настав час зробити ельфу сюрприз.

Вона глибоко вдихнула  і видихнула, набираючись сміливості. Для неї було незвично про щось просити, чи проявляти наглість, однак, це було там у її минулому житті, а не тут і зараз.

– Чи є у вас косметичні засоби і засоби для догляду, а  також чи користуйтесь ви додатковими ліками при хворобах, чи тільки магією? – спитала вона.

– Ооо.., – тільки і встиг вимовити Андеіл. – Так, у нас є різноманітні парфумерні засоби і наші леді дійсно користуються деякими косметичними засобами. Що стосується ліків, то є чимало настоянок, мікстур і різного типу додаткових засобів які ми використовуємо при лікуванні. – Відповідь – більш ніж задовольнила її.

– А де ви їх  купуєте?

– Зазвичай, їх можна замовити в столиці, або купуємо їх у магів цілителів. В загальному і цілому, наше поселення є провінційним і населення тут збільшилось лише за рахунок активних військових дій у країні.

Значить її задум може мати успіх. Однак спершу доведеться трішки попітніти.

– Зрозуміло. Коли приступаємо до освітньої програми?

Андеіл сів втомлено опустившись в крісло, і махнув рукою в сторону стелажів з фоліантами. 

– Найближчий стелаж до дверей, нижня полиця. Візьми три найтовстіші фоліанти. Щойно прочитаєш їх приходь, я поясню те, що ти не зрозумієш. – Сказати, що її здивував підхід до викладання Аліна не змогла б.

В принципі, її цілком все влаштовувало, тому взявши у руки три важкі книги вона мовчки вийшла з кабінету. Схоже, що Андеілу зараз було не зовсім до неї, однак, що саме його турбує вона  поки, що не хотіла знати.