Драко Малфой

Тиждень видався тяжким. Повітря немов просякло гнітючою атмосферою напруженості, і найбільший її епіцентр, без сумніву, був у гуртожитку Слизерину. Драко Малфой ходив, наче грозова хмара. Його звична зневажлива посмішка перетворилася на мстиву гримасу. Він розкидався уїдливими коментарями навіть більше, ніж зазвичай, а його сірі очі блищали холодною злістю щоразу, коли мова заходила про Гаррі Поттера. Якщо раніше його жарти викликали сміх у слизеринців, то тепер вони були просякнуті такою отрутою, що навіть Пансі іноді кривилася від надмірної жовчі.

— Поттер, великий герой, — бурмотів Драко на заняттях із зілляваріння, змішуючи інгредієнти з такою люттю, що ледь не пролив зілля на стіл. — Напевно, він підсипав Дамблдору якийсь дурман, інакше як би цей жалюгідний ґрифіндорець став учасником?

Ілайза старанно дивилася у свій казан, удаючи, що її взагалі не цікавить нічого. Вона намагалася не зустрічатися з Драко поглядом. Його гнів був схожий на заразу, яка повільно розповсюджувалася гуртожитком, змушуючи всіх ходити навшпиньки. Ілайза, як і всі, намагалась не давати поводу для насмішок і взагалі не попадатися йому на очі. Вона насамоті ламала голову над тим, як Гаррі потрапив у турнір. Їй хотілося поговорити з близнюками, але через те, що вони були старші, перетнутися між заняттями не виходило. Також Ілайза не хотіла зайвий раз ризикувати своїм хитким положенням серед слизеринців. Вона, звісно, хвилювалася, що Візлі розчаруються в ній, як у зіллєварці. Але чи використовував Гаррі зілля? Може, йому допомогли чари? Артефакт?

Нарешті настав вихідний, тому дівчина швидко натягнула на себе зелений светр. Вона вишила білих змійок на ньому із зеленими камінчиками замість очей і, захопивши свою мантію, спробувала пройти повз вітальню непоміченою. Вона вже чула владний голос — Малфой майже не замовкав. Він сидів у кріслі біля каміна, закинувши ногу на ногу, ніби був господарем всього Слизерину та вів свої монологи для тих нещасних, хто мав необережність опинитися поруч.

— Я впевнений, що без чиєїсь допомоги він би навіть свічку запалити не зміг, не те що потрапити до Турніру... — Драко раптом обірвався, тому що Ілайза зачепилась мантією об вільне крісло, яке впало. Гуркіт стояв такий, неначе вежа обвалилася прямо в підземелля. Дівчина одразу ж зажмурилася і тихо вилаялась крізь зуби.

— Фрост! — холодно, з тією самою характерною різкістю, що могла б перерізати повітря, вигукнув Малфой. Його погляд, наче крижане лезо, ковзнув по дівчині, затримавшись на її светрі. Його губи підтиснулися в ледь помітній гримасі презирства. — Чому ти не слухаєш мене? Ти маєш важливіші справи?

Повільно повернувшись до Драко, Ілайза видихнула, стримуючи бажання вистрілити гострою відповіддю. Замість цього вона кинула йому втомлений погляд.

— У мене є важливіші справи за одержимість Поттером, — відповіла вона рівним тоном.

Її слова зависли в повітрі, неначе виклик, але Ілайза не дала Малфою часу на відповідь. Вона швидким кроком прослизнула до виходу, перш ніж він встиг розкрити рота. Як тільки двері за нею зачинилися, вона видихнула ще раз, на цей раз глибше. Серце шалено гупало, але вона відчувала певне полегшення — тепер її шлях до Візлі був вільний.