На межі

Гаррі й Рон, хоча й були вражені, голосно засміялись, коли побачили близнюків із бородами. Герміона лише зітхнула, але в її очах можна було прочитати не осуд, а, скоріше, схвалення їхньої рішучості.

Ілайза трималася напружено. Їй не подобалося, що слизеринці думали, ніби вона зробила це навмисно, але це було до біса зручно. Вони навіть дали їй можливість спокійно сконцентруватися на першому навчальному дні. Щоправда, така можливість була втрачена, тому що через купу думок у Ілайзи навіть не вийшло відтворити заклинання на занятті.

Зазвичай у такій ситуації Паркінсон не втратила б нагоди вколоти Ілайзу якимось єхидним жартом, але цього разу Пансі мовчала. Вона тільки кинула на Ілайзу короткий, поблажливий погляд, але більше її цікавили власні записи й Малфой, який сидів поруч.

Драко теж помітив невдачу Ілайзи. Він злегка примружився, розглядаючи її, але його губи лише скривилися у звичній зверхній посмішці.

***
— Мені здавалося, борода додавала мені солідності, — з награним розчаруванням промовив Фред, коли вони виходили від мадам Помфрі.

Джордж не встиг відповісти, тому що вони одразу наштовхнулися на Лі. Він виглядав серйозним і рішучим, коли підійшов до братів.

— Не хочу вас розчаровувати, але запитаю: вона зробила це спеціально? Ви чули, що Малфой казав про це за сніданком?

Фред і Джордж на ходу обмінялися поглядами.

Джордж закотив очі:

— Лі, ти серйозно? Ми ж були з нею весь час. Вона робила все за рецептом, навіть із книгою прийшла.

Лі, здається, їм не вірив, бо схрестив руки на грудях.

— Це могло бути сплановано.

Фред не витримав і, мабуть, різкіше, ніж потрібно, відповів:

— Віковий бар’єр — це не просто якась перешкода. Його обійти важко, і, схоже, ми просто недооцінили його потужність.

Лі все ще виглядав невпевнено, його брови зійшлися на переніссі, але зрештою він зітхнув і опустив руки.

— Можливо, ви праві, — нарешті погодився він, хоча в голосі залишалася тінь сумніву. — Але все одно… вона слизеринка.

Фред різко зупинився, змусивши Джорджа й Лі також зупинитися. Його очі блищали трохи інакше — не весело та лукаво, а серйозно й майже строго.

— А я думав, що ми не такі, як Малфой і компанія, — сказав він тихо, але твердо. — Ми не судимо людей лише через те, з якого вони факультету.

Джордж кивнув, уже без своєї звичної усмішки.

— Ілайза ризикнула разом із нами. Це більше, ніж зробив би хтось із тих, хто сидить і пліткує за столом.

Лі потупив погляд вбік і почухав потилицю. Він не брав участі в цьому плані, бо не хотів отримати покарання в перший тиждень.

— Гаразд, гаразд, — пробурмотів він. — Просто… я не хочу, щоб вас підставили.

Фред нарешті посміхнувся, повернувши собі звичний вираз обличчя.

— Якщо хтось нас і підставить, Лі, то це точно не вона.

— Ми самі чудово з цим упораємося, — закінчив за нього Джордж і пришвидшив крок.

Вони мали прийти на поле для квідичу. Це був перший день тренувань Ґрифіндорської команди після повернення до школи. Хоч матчі й скасували, підтримувати себе у формі було необхідністю. Капітан команди, Анджеліна Джонсон, чекала їх із суворим виразом на обличчі.

— Сподіваюся, ви вже закінчили зі своїми пригодами, — сказала вона, схрещуючи руки на грудях, коли вони підійшли. — У нас випадає цілий рік, а я хочу, щоб усі були в формі.

— Звісно, Анджеліно, — серйозно відповів Джордж, але його очі все одно блищали від веселощів, а голос раптом став таким солодким, що Фред аж скривився. — Ми тут, щоб перемагати.

— І дивитися, як слизеринці падають із мітел, — додав Фред із широкою усмішкою.

Анджеліна зітхнула, але в її очах теж з’явилася легка посмішка.

Тренування почалося. Поле для квідичу наповнилося звуками польотів мітел, гучними командами Анджеліни та жартами близнюків, які, здається, ніколи не припиняли веселитися. Їхня точність і злагодженість у повітрі доводили, що, попри всі витівки, вони залишаються одними з найкращих гравців Ґрифіндору.

Коли тренування закінчилося, Гаррі, Кеті й Анджеліна почали спускатися з мітел, обговорюючи свої успіхи й вислуховуючи поради. Фред і Джордж були серед останніх, хто приземлився. Вони ще щось обговорювали, посміюючись і жартуючи, як завжди, неспішно крокуючи на вихід, де стояв Рон, аж поки не врізалися в спину Анджеліни. Джордж, як справжній джентльмен, поспішив вибачитися, але гучний голос дівчини не дав йому вимовити й слова:

— Рон, вона там увесь час стояла?

Відчуваючи, що зараз буде буря, Фред визирнув із-за спини дівчини й побачив знайому постать, що тинялася неподалік поля. Ілайза нервово переминалася з ноги на ногу, поправляючи свій слизеринський шарф і виглядаючи так, ніби ось-ось вирішить розвернутися й утекти.

— Так, я прийшов п’ять хвилин тому за Гаррі, але вона вже тут була, — буркнув Рон, дивлячись на Ілайзу з підозрою. Дівчина стояла трохи далі, тому не могла почути цю розмову.

Фред на мить затримав погляд на Ілайзі. Її нервовість була помітною навіть здалеку: вона намагалася виглядати байдужою, але її руки мимоволі ковзали по краях шарфа, не знаходячи собі місця.

— Мабуть, прийшла подивитися, як справжні гравці літають, — не втрачаючи ані грама своєї звичної самовпевненості, прокоментував Фред, кидаючи Джорджу лукавий погляд.

Джордж пирхнув від сміху, але Анджеліна залишалася суворою.

— Вона точно тут стовбичить заради нашої гри, — пробурмотіла дівчина, кидаючи підозрілий погляд на близнюків. — Якщо вона намагається дізнатися нашу стратегію або план тренувань…

— Та нащо їй тренування? — Рон скривився. — Вона, мабуть, планує, як ще раз змусити декого сходити до мадам Помфрі.

Фред різко розвернувся до Рона.

— Досить, Рональде, — сказав він, у його голосі звучала несподівана серйозність. — Вона не робила нічого поганого. Ми всі знаємо, чому зілля не спрацювало — через бар’єр, а не через неї. І не треба слухати, що там каже Малфой або інші. Це плітки.