Лікарю як поетові - є що розповісти
Глава 1. Час повертатися додому.
Відень - таке прекрасне місто , особливо в зимову пору . Ранковий зимовий туман повільно огорнув білою пеленою вулиці . Сніг щосили кружляв над схиленими від вітру головами людей, які в поспіху намагалися дістатися до роботи . Втаку пору можна було трохи повірити в казку , але втомлені обличчя людей від буденного життя намагалися приховати їх сум і втому.
До професії доктора потрібно ставитися відповідально, так як до цього ставився Андрій. Цього ранку він прокинувся через будильника, який дзвенів до останнього, поки Андрій не жбурнув його в стіну.
- Як же дістав цей будильник -, сказав про себе Андрій.
Намацавши капці біля ліжка він тяжко встав і пішов в душ, щоб як-небудь спробувати прокинутися. Трохи вмившись, протер обличчя рушником, після чого в руках розтер піну для гоління і почав розмазувати її по обличчю. Поголившись, він витер обличчя рушником і позіхаючи попрямував на кухню, щоб приготувати сніданок.
Поставивши чайник на плиту, він виглянув у вікно. Міські вулиці було ледве видно з-за сильного снігу і невеликого туману. Відчувши по тілу все те, що зовні, йому стало не по собі і трохи розболілася голова. Постоявши пару хвилин біля вікна розглядаючи пейзаж, що зовні. Раптом закипів чайник, який невеликим свистом почав лунати по всій квартирі.
#11496 в Любовні романи
Відредаговано: 19.02.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
