Розділ 4(3)

Хлопці, боязко поглядаючи на сердитого охоронця, прихопили з собою жеребця Тора, і попрямували до паркану.

Я повернулась і, не оглядаючись, поспішила до хати. Відвідувач слідував за мною, майже дихаючи мені в потилицю. Щойно ми встигли ввійти в кімнату, як Тор різко зачинив двері й, схопивши мене за плечі, розвернув обличчям до себе. А потім просто стояв і дивився, наче не міг надивитись.

Саме цього я хотіла з першої нашої зустрічі – щоб мій чоловік дивився на мене таким жадібним поглядом, ніби сто років не бачив і боїться, що це наша остання зустріч.

– Коменданте Деррілен, – пробурмотіла враз охриплим голосом, – ви, бува, не захворіли?

Тор нарешті посміхнувся, і його обличчя трохи розгладилося.

– Ніби не знаєш, що я хворий тобою. І, напевно, невиліковно. Я ніяк не можу зрозуміти, що з тобою не так. Чому мене тягне до тебе, немов квітку до сонця? Я тебе зовсім не знаю, проте іноді здається, що ми знайомі з тобою вже сто років. Зі мною такого раніше ніколи не траплялося. Ти гостра на язик і завжди сперечаєшся, а я все одно не можу відмовитись від спілкування з тобою.

Його долоня дбайливо доторкнулася до мого волосся і легенько погладила, а моя рука ніби з власної волі потяглася до гладко виголеної щоки Тора, пальці ласкаво ковзнули пружною шкірою.

– Та хай йому грець! – простогнав чоловік, захопивши мою руку в полон, і ніжно доторкнувся губами до долоні. – Як же я скучив!

А через секунду я насправді переконалася, що він справді нудьгував, хвилювався і чекав на зустріч.

Починалося все начебто поважно і шляхетно. Тор ніжно обхопив руками моє обличчя, потім повільно наблизив свої губи до моїх і обережно доторкнувся, ніби пробуючи їх на смак. Повільні чуттєві поцілунки зачаровували, зводили з розуму, змушували притиснутися тісніше до великого чоловічого тіла.

Чим він мене зачарував? На перший погляд – звичайний чоловік, яких не так вже й мало довкола. Але чому ж у мене пересихає в горлі й серце завмирає в грудях, варто зустрітися з його сіро-блакитними, як штормове небо, очима? Чому його дотики обпалюють і викликають мимовільне тремтіння? Чому я вигинаюсь назустріч його тісно притиснутим до мене стегнам і не можу стримати стогін бажання та збудження?

І зараз мені все одно, де знаходиться випещена блондинка, яка навіть сюди примчала за Дерріленом. Я розберуся з цим трохи пізніше. А якщо потім ця дамочка посміє підійти до мого чоловіка ближче ніж на десять метрів, боюся, від її шикарних білявих локонів залишиться один спогад. На війні, як на війні!

Я обхопила Тора руками за шию. Мої пальці заплуталися в його волоссі, ворушачи та погладжуючи їх, і для чоловіка це стало сигналом, що я не проти перенести наші стосунки в дещо іншу площину.

Реакція партнера була миттєвою та бурхливою. Шквал поцілунків обрушився на мої губи, щоки, шию. Деррілен стиснув мене в міцних обіймах щосили, не даючи жодного шансу вирватися. Так, що я не могла навіть вільно дихати. Та мені дихати й ніколи було. Повітря катастрофічно не вистачало, але я не збиралася просити помилування. Навпаки, я жадібно відповідала на його поцілунки, вкладаючи в них всю свою тугу і пристрасть, забувши про пристойність і скромність. Відповідала так палко, що в нього зовсім дах знесло.

Його очі спалахнули непідробним бажанням, і я бачила в них відображення свого власного. Зараз ми були лише чоловіком і жінкою, які втратили голову від кохання та пристрасті. Тор відірвався від моїх губ і жадібно оглянув моє тіло. Я відчула, як кров прилила до щік, але не відвернулася. Мені так хотілося, щоб він милувався мною, хотів мене.

Низький хрипкий стогін вирвався з його горла, і я вмить опинилась у нього на руках. За кілька широких кроків комендант перетнув кімнату, відчинив двері до нашої з Ліл кімнати, і вже за секунду я лежала на своєму ліжку, а Тор, як хижак над своєю жертвою, нависав наді мною.

Десь читала, що британські психологи після низки досліджень та експериментів дійшли висновку, що чоловіки від збудження дурнішають. Комендант же виглядав зараз взагалі несамовитим: його широко розплющені очі, що  жадібно дивилися на мене,  стали майже чорними, бо розширені зіниці закрили чи не всю райдужку. Чоловік, якого я, здавалося, вже непогано знала, раптом почав викликати деяке побоювання. Можливо, якийсь відгомін емоцій справжньої Жастіни зараз нагадав про себе. Я ж чомусь одразу впізнала руки Валіра, вартувало лише йому до мене доторкнутися. Впевнена, що після насильства дівчина боялася навіть наближатися до будь-якого представника протилежної статі.

По моїй спині пробіг легкий холодок занепокоєння, і я тільки тепер помітила, що сукня у мене розстебнута до самого пояса і нарозхрист, причому груди повністю оголені. Коли він встиг? І коли ж я зрештою замовлю собі нормальну спідню білизну!?

Швидко потяглася до ґудзиків, маючи намір негайно усунути непорядок в одязі, але гаряча чоловіча долоня накрила мої пальці, що гарячково намагалися проштовхнути ґудзик у проріз петлі.

– Не треба, Жастіно. Не бійся мене.

Я завмерла, зніяковіло прикривши очі. З глузду з'їхати, я застидалася перед чоловіком! Навіть не можу пригадати, коли таке було востаннє? Багато років тому, в іншому житті, яке все більше віддалялося від мене.

– Розплющ очі, дівчинко. Подивися на мене, як дивилася хвилину тому, – голос коменданта став низьким і вібруючим.

Неохоче підняла повіки та спробувала звільнити руки, але у відповідь почула наполегливіше:

– Заспокойся, лисичко, я розумію, що після того, що зробив той виродок, довіритися чоловікові в ліжку тобі нелегко, але я не зроблю нічого такого, що тобі не сподобається або буде неприємно. Варто лише про це сказати. До того ж ховати таку красу просто злочин.

Я розплющила очі й зустрілася з гарячим поглядом Деррілена. Дійсно, груди у мене тепер на два розміри більше, ніж були в колишньому тілі, і їх не соромно показати, але ж я не збиралася влаштовувати видовищне шоу.