Розділ 15(3)

Охоронець притих, але продовжував насторожено стежити за несподіваним гостем.

– Сюди! – різко скомандував Ореф і ще рукою махнув, щоб точно була впевнена, що це він мене кличе. А то раптом я глуха?

– А там… – розгублено пробурмотіла, кинувши погляд на двері.

– Там і без тебе обійдуться. То що, мені довго чекати? Чи тебе поквапити треба?

Як він став би мене квапити, з'ясовувати не наважилася. Насилу сповзла з ліжка і, ледве пересуваючи ноги, побрела до сердитого блондина.

– Руку! – надійшла нова команда.

Що він наказує мені як песику? Знав би хто, як мені навіть торкатися роздратованого чаклуна не хочеться. Фейрі обпік лютим поглядом і міцно обхопив мою кисть чіпкими довгими пальцями. Хто-хто, а він точно в курсі всього, що мені хочеться, а що ні.

Я мимоволі зіщулилася, бо почувала себе дуже незатишно поруч із цим незбагненним і могутнім чоловіком. Тим більше після нашої останньої зустрічі, коли я так інтимно обіймала його. Невже він знову цілуватиме мене? Навіщо йому це взагалі треба?

Ореф раптом завмер і похмуро втупився в мене своїми бездонними чорними очима. Через секунду ми вже стояли на незрівнянному іскристому піску чудового пляжу, де був справжнісінький день. А я тільки тепер зрозуміла – фейрі навіть не здогадувався, що я знаю про його поцілунки!

У цьому загадковому місці, де все навколо настільки пронизане магією, що не чути ні слів, ні думок, маг не помітив, що я в нашу минулу подорож дещо встигла відчути, доки повністю не поринула у штучний, нав'язаний мені сон.

Обурюватися із цього приводу не збиралася, адже сама останнім часом теж практикую подібне – змушую людей засинати проти їхньої волі. Тільки цілувати їх при цьому, мені навіть на думку не спадає.

Ореф відпустив мою руку і показав жестом, щоб я зняла з себе одяг. Спочатку не повірила своїм очам і здивовано подивилася на чаклуна.

– Роздягайся, – знову короткий наказ.

Жоден звук не порушив абсолютну тишу острова, але помилитись було неможливо. Він мав на увазі саме те, що я й подумала.

Обережно позадкувала, хоч точно знала, що чинити опір темному – тільки собі гірше робити. Губи Орефа сердито підібгалися, чорні брови зсунулися до перенісся.

– Роздягайся, – повільно повторив маг.

Я, як і раніше, нічого не чула, але чудово розуміла, що терпіння фейрі на межі. Але поки що він ще не зірвався, тому просто ще раз показав рукою на мій одяг.

Вперто похитала головою, не бажаючи оголюватися перед стороннім і неприємним мені чоловіком, тим більше, що спідня білизна у мене не в повному комплекті. Точніше – низ є, а верх у тутешніх місцях не передбачено. Я вже думала замовити пару бюстгальтерів у сільської модистки, але якось досі руки не доходили. І тепер дуже про це шкодую.

Ореф, не звертаючи уваги на мої душевні терзання, раптом опинився поряд і безцеремонно стягнув з мене сорочку. Я миттєво схрестила руки на грудях і, намагаючись хоч якось прикритися, обурено дивилася на мага.

Ореф моє невдоволення проігнорував, тільки тицьнув мені майже під ніс робочу сорочку, напевно, щоб я краще роздивилася вже засохлі на ній бурі плями крові, а потім відкинув її убік.

Не давши схаменутися, фейрі стрімко витрусив мене з штанів і шпурнув їх слідом. А потім потягся до застібки своїх штанів.

Що цей зухвалий чаклун творить? Навіщо він також роздягається? Зацьковано озирнулася, хоч і так чудово усвідомлювала, що від фейрі мені не втекти, та й куди?

Але я чинитиму опір до останнього! До чого останнього, поки що не вирішила, оскільки сил у мене зовсім не було. Вітер дуне сильніше – я звалюся і вже не зможу підвестися.

– Не підходь! – грізно вигукнула, коли геть голий фейрі, демонструючи свою бездоганно пропорційну постать, рушив у мій бік. Його запитливо піднята чорна брова, ніби блондин не зрозумів, що я сказала, бо звук на чарівному острові так і не ввімкнувся, мене не переконала.

Все він знає та розуміє. І хоч виглядає чоловік як супермодель, від одного погляду на якого слабохарактерні дамочки готові його на руках носити, я не така. Не подобається він мені! І я приготувалася до бою.

Проте воювати не довелося. Ореф підхопив мене на руки та поніс до водойми. Проминула на секунду думка про те, чи не збирається він мене тут утопити й, як кажуть, кінці у воду? Але вона зникла, варто було лише чарівній рідині доторкнутися до пальців моїх ніг.

Що далі від берега відходив фейрі, то сильніше мені хотілося вирватися з його рук, стрибнути у воду і зануритися з головою. Тому що відчуття від магічного впливу були абсолютно неперевершеними. Здавалося, що розтрачена так бездумно сила вривається в моє тіло, змушує серце шалено битися, а голову – трохи кружляти.

Ейфорія, що накотила від казкового дійства, яке відбувалося зі мною, була схожа на легке сп'яніння. Шкіру ніг, яка стикалася з водою, пощипувало і поколювало, але ніяких неприємних відчуттів це не викликало.

Прикро, але поринути з головою Ореф мені так і не дозволив. Весь час, поки ми були у воді, він не випускав мене з рук, не допускаючи, щоб у воду занурилося щось більше, ніж мої ноги. Коли врешті-решт вирішив, що ми вже досить накупалися, швидко вийшов на берег і вивантажив мене на мерехтливий пісок. Я від захоплення навіть забула про всякий сором і мовчки чекала, що буде далі.

А далі не було нічого особливого – фейрі просто підпалив мій одяг. Я й обуритися не встигла, а брудний костюм, що спалахнув від одного погляду Орефа, вже погас, ніби ніякого вогню і не було.

– Одягайся, – розпорядився маг.

Поки він не передумав, я швидко підкорилася беззвучному наказу – метнулася до вже сяючого чистотою одягу і почала гарячково його натягувати.

Поспішала я даремно. Ореф, не звертаючи на мене ніякої уваги, ніби поряд з ним не дівчина в одних трусиках, а стіл або стілець, спокійно натягував на себе одяг. Тим краще, хай не дивиться, я ображатись і не подумаю.