Розділ 5(1)

З бадьорим настроєм і вірою у світле майбутнє, наступного ранку я помчала на зміну, де мені після радісного вітання повідомили не менш радісно, ​​що дуже скоро на нас, а точніше, на всю нашу лікарню, чекає сюрприз.

Головний лікар по великому секрету повідомив нашому заву, що в третю неділю червня, до якої залишилося трохи понад тиждень, на нас чекає велике святкування. Кирюхін, природно, не менш секретно повідомив про це майже всім у відділенні.

На День медика, який цього року збігся із сорокарічним ювілеєм нашої лікарні (і ще, про що, напевно, ніхто не пам'ятає – з моїм особистим святом, днем ​​мого народження), окрім урочистих заходів головний запросив до нас прославлений у нашому містечку музичний гурт «Сталкер».

Дивно, але хлопці з ансамблю, попри свою зайнятість, доброзичливо погодилися виступити. І, що ще цікавіше, погодилися співати абсолютно безплатно.

Причина стала зрозумілою лише у святковий день, коли на сцену “червоного куточка”, як по-старому називали у нас зал засідань, вийшли учасники вокальної групи. Принаймні, ясно було нам з Люсею, яка захопила два місця в першому ряду для себе і для мене, де ми зараз і сиділи.

Спочатку навіть не зрозуміла, чому дівчина почервоніла і кинула на мене винуватий погляд, коли високий красень зробив крок уперед, торкнувся струн електрогітари й проникливо заспівав, не зводячи очей із санітарочки:

В твоїх очах синіх, як небо весни,
Тону я щоразу, немов в глибині.
Твій погляд ясний, наче зірка вночі,
Запалює серце в моїй самоті.

Краса твоя ніжна, мов квітка в саду,
Волосся струмує, як шовк на вітру.
Усмішка твоя — сонця промінь ясний,
Без тебе мені весь світ затісний.

З тобою ми разом, як чайка і море.
Нам вітер шепоче в безкрайнім просторі.
Хай сонце нам світить промінням кохання,
Бо перша моя ти любов і остання.

І лише тоді мене осяяло – Василь!? З глузду з'їхати! А хлопець, виявляється, серйозно запав на Люсю. Моє припущення підтвердилося відразу після пісні. Соліст зістрибнув із невисокої сцени й підійшов до дівчини, щоки якої вже палали вогнем, опустився перед нею на одне коліно і простягнув відкриту коробочку, в якій лежав тоненький перстеньок з маленьким блакитним камінчиком.

– Ягідко, виходь за мене.

Ось це так поворот! Люся розгублено подивилася на мене і перевела погляд на вокаліста гурту.

– Люсенько, – прохально заглядаючи в очі дівчині, сказав Василь, – візьми обручку. Присягаюсь, ти ніколи не пошкодуєш, якщо погодишся.

– Бери вже, – через силу посміхнулася я, – такий красень біля твоїх ніг, а ти ще про щось розмірковуєш?

Груди ніби лещатами стиснуло. Вірити, що ясновидиця справді щось бачила в майбутньому, категорично не хотілося, але ще одне підтвердження її правоти прямо зараз перебувало перед моїми очима. Один збіг – вгадала, що я самотня. Ну, тут взагалі простіше простого. Усього два варіанти, або "так", або "ні". Другий збіг – туфлі. Тут складніше, проте існувала невелика можливість правильного припущення. Ну, наприклад, що? Може, вона якось прочитала мої думки? Правда, я про ті злощасні туфлі тоді навіть і не думала.

А чи можна якось пояснити те, що Люсі так скоро зробили пропозицію? Наприклад, ляпнула ворожка, що на думку спало, аби дати надію клієнтці, яка зневірилась налагодити особисте життя.

Випадково може бути один раз, у крайньому разі – два. Але якщо вже три, то це що у нас виходить? Правильно – закономірність.

– Варя, – санітарка знову повернула до мене голову, – а як же...?

– Ніяк, то все дурниці, – відрізала я. – Погоджуйся швидше. Дивися, Василь як переживає. Тільки нехай із парубоцькими вечірками зав'язує, а то, – виразно подивилася на хлопця, щоки якого ледь порожевіли, – баби Нюрин самогон сам знаєш, до чого може довести.

Люся засміялася і простягла своєму, тепер уже законному нареченому, руку. Той швидко схопив її за кисть, не чекаючи, коли дівчина сама візьме коробочку, витягнув колечко й обережно насунув його на пальчик своїй судженій.

Замішання глядачів, які не чекали подібної вистави, швидко змінилося на веселі та доброзичливі привітання парочці. Вася урочисто поцілував Люсі руку і піднявся з коліна. Щасливо-захоплений вираз не покидав його обличчя весь концерт.

Декілька пісень хлопці заспівали разом, потім Василь знову ощасливив свою наречену сольним виступом. Гарний чоловічий голос (не стверджуватиму, що баритональний дискант, бо нічого не розумію в класифікації чоловічих голосів, а ганьбитися подібно до одного кіношного героя не хочеться) полився над притихлими слухачами:

Причарувала, причарувала,
На вузлик долю та й зав'язала,
Приворожила, приворожила,
До себе погляд мій ти пришила.

Причарувала, причарувала,
Як ще ніколи й не бувало,
Приворожила, приворожила,
Моя ти любко, моя ти мила!

Закінчився концерт гурту «Сталкер» несподівано принаймні для мене. Хлопці, яких разом із моїм колишнім пацієнтом на сцені було п'ятеро, загадково посміхаючись, взялися до своїх інструментів гримнули на всю міць своїх молодих легень знайому всім пісню: "Happy birthday to you, happy birthday to you. Happy birthday, Varvara! Happy birthday to you!"

Я навіть не одразу зрозуміла, що вітання має пряме відношення до мене, і машинально озирнулась. Цікаво, хто ж той щасливчик, якого місцеві знаменитості вшановують зі сцени? Тільки коли прозвучало моє ім'я, зрозуміла, що схоже, саме мене.

Знову озирнулася – співробітники лікарні радісно посміхалися, дехто навіть підспівував хлопцям. Як же приємно! Я думала, що ніхто гадки не має про те, що в мене сьогодні й власне свято.

А виявляється, знають. У тому числі й наш зав Кирюхін, який якраз піднявся на сцену і підняв руку вгору, заспокоюючи аудиторію:

– Колеги, – сказав він, – увага! Сьогодні у нас три святкові дати одночасно. Остання, але від цього не менш важлива – наша шановна Варвара Олегівна Зоріна – старша операційна медсестра хірургічного відділення – сьогодні іменинниця! Тому –