Розділ 5

Я дозволила собі невеличке задоволення побути у місті свого дитинства ще один день. Невідомо, коли ще зможу вибратися сюди знову?

З самого ранку вирушила на річковий вокзал і взяла квиток на тригодинну прогулянку річковим трамвайчиком.

Подзвонила Наталці та домовилася з нею про зустріч. Колега запропонувала під'їхати до неї прямо зараз, але я мала невелику, проте дуже важливу справу. Цього разу не хотілося з'явитися до неї з порожніми руками. Домовилися зустрітися за годину, і я, зі спокійною душею, вирушила за покупками.

Можна, звичайно, було і сьогодні влаштувати собі “лежачий страйк”, але спілкуватися зі своєю сусідкою по кімнаті після вчорашнього я не хотіла. Тому потихеньку зібралася, привела себе в порядок і близько восьмої ранку вже вислизнула з номера, акуратно прикривши двері, щоб не потурбувати сон літераторки. Якщо дуже пощастить, то на час мого повернення її в готелі вже не буде. Вона говорила, що збирається сьогодні виїжджати.

Зараз навіть згадувати неприємно, як Софія повелася, коли ми з Русланом ввечері прийшли в моє тимчасове помешкання.

Коли під'їхали до готелю, у мене підошви вже вогнем горіли, тому дала собі урочисту обіцянку ніколи більше не взувати взуття, яке нагадує предмет тортур.

Вивалилася з машини й сумно подивилася на досить високий ґанок. Подолати сходинки я могла лише двома способами: або по пластунськи, повільно заповзти нагору, або швидко, але босоніж.

Селіванов знову не залишив свого бойового подруга напризволяще. Поки я вирішувала дилему, кеп спокійно залишив салон машини й, не звертаючи уваги на мої не дуже наполегливі протести, знову підняв на руки та в повній безпеці доставив прямо в номер. Тут Софія і поклала око на відважного офіцера.

– О, Боже, – видихнула вона заворожено дивлячись на кепа, – який цікавий мужчина! Так і бачу його з енергетичним мечем у руці, у шипастих латах і рогатому шоломі.

– Вибачайте, дамочко, – ротний посадив мене на ліжко, став на коліно і швидко стягнув босоніжки з моїх ніг, – рогатий шолом не на мій смак.

– Ох! – вразилася письменниця, – ще й джентльмен! Красунчику, – вона млосно поморгала закоханими очима, – а що ти робиш увечері?

– Соня! – якомога твердіше сказала я. – Цей красень уже зайнятий!

– Та годі тобі, – відмахнулась Софія. – Такий брутальний чоловік має право навіть гарем завести. І, взагалі, як колись сказав хтось розумний, потрібно ділитися.

– А дехто інший казав, – розсердилася я, – що треба мати своє!

– Варюхо, заспокойся, – вклинився в нашу розмову Селіванов, – дамочка жартує.

– Дамочка не жартує, — якнайсексуальніше усміхнулась Софія, обмацуючи жадібним поглядом міцну фігуру ротного. – Може, проведемо вечір у стилі “лямур де труа”? Нас тут якраз троє. Вже передчуваю, як зроблю на свою нову книгу обкладинку з напівголим тобою, любчику.

З глузду з'їхати! Вона зараз серйозно, чи як? Селіванов примружився і поглядом пройшовся по модельній фігурі Софії. Та відразу вигнула спину, показуючи товар лицем, вірніше, грудьми.

– Треба ж, – задумливо пробасив кеп, ковзнувши поглядом по губах, покритих яскраво-рожевою помадою, – зовні, начебто нормальна молодиця, а всередині – справжня дурепа.

Поки розгублена Софія шоковано витріщалася на Руслана, він кивнув мені:

– Бувай, Варюхо, побачимося завтра ввечері.

Спокійно розвернувся і покинув приміщення.

Тільки тоді мою сусідку прорвало:

– Та що він про себе думає? – вигукнула вона сердито. – Звичайний мужик, а поводиться, як якийсь мачо.

– Він поводиться, як справжній чоловік! – припечатала я. – А справжні, не розмінюються на сторонніх баб. Ти зрозуміла? І не треба ображати Руслана, він просто допоміг мені дістатися до номера. У нього прекрасна дружина, яку він ніколи, ти чуєш, ніколи не посміє образити зрадою!

– Та що тут такого? Подумаєш, разочок побешкетували б. Його благовірна нічого б не втратила.

Перед очима в мене миттєво виникла картинка, на якій мій, законний на той час чоловік, "бешкетував" зі своєю шалавою, і я злегка озвіріла.

– Ніхто зі знайомих мені мужчин не відмовився б трохи розслабитися, – продовжила тим часом обурюватися сусідка.

– Тоді мені дуже тебе шкода, – зло відрізала я, – довкола стільки гарних чоловіків, а біля тебе в'ються лише нікчеми.

Босоніжки на шпильці були зовсім поруч і просто манили скористатися ними, щоб навчити правил етикету ще одну самовпевнену даму. Від гріха якомога далі, схопила халат і закульгала у ванну, щоб не взяти знову участь в змаганні з метання взуття на підборах у рухому ціль. Коли прийняла душ, із задоволенням змила з себе макіяж, одягла халат і вийшла, сусідка вже лежала на своєму ліжку спиною до мене і зображала, що спить. Я теж вдала, що вірю цьому, і пірнула до себе в ліжко.

Тому сьогодні так нишком покинула номер. Продовження вчорашньої розмови не хотілося, а про щось інше я тепер з нею просто не в змозі говорити.

Не поспішаючи пройшлася магазинами, придивляючись і прицінюючись до величезного асортименту виставленої на прилавках продукції. Деякі дрібнички придбала колегам. Люсі, не роздумуючи, купила чарівну шпильку, прикрашену рожевими намистинами та різноколірними стразиками. Дівчині точно сподобається. Вона та ще сорока, любить все блискуче і яскраве.

Наталі вирішила подарувати комплект постільної білизни. Обрала найдорожчу та найякіснішу. Ця жінка, безумовно, заслуговує мати найкраще.

Подружжю Селіванових, думаю, доречно буде презентувати набір з чайника-заварника і двох пузатеньких чашок, на кожній з яких намальовані смішні картинки. На одній зображений дідусь з довгою бородою і вусами, що войовничо стирчали. Він обома руками тримав у руках чашку, над якою була хмарка пари. На іншій – не менш поважного віку бабуся, округле лице якої променилося добротою та оптимізмом. Тонкий натяк на те, що мені хотілося б, щоб Руслан та Марія до такого похилого віку були разом.