Розділ 2(1)

Ближче до вечора задзвонив телефон. Машинально відповіла на дзвінок, навіть не відразу зрозумівши, хто дзвонить.

«Варю, це Тамара Степанівна, сусідка твоя», – пролунав у слухавці добре поставлений голос. Оперна співачка в минулому, Тамара Степанівна за станом здоров'я залишила сцену і зараз викладає у міській музичній школі, а голос так і залишився неймовірно чарівним. Я навіть ні на мить не запідозрила, що вона здатна в повному розумінні слова підірвати мій світ. Як би пишномовно не звучало, але насправді саме це і сталося.

А тоді думки, як зграя зляканих птахів, заметушилися в моїй голові: «Пожежа? Потоп? Витік газу? Чи ще щось гірше?». Новина була з розряду "щось гірше", тільки тоді я про це ще не здогадувалася. "Варюшо, – після ледве помітної паузи промовила сусідка, – у тебе вдома якийсь гамір, а двері ніхто не відчиняє. Як би щось не сталося. Чи мало що?"

Якби вона одразу сказала, що мій благовірний привів у наш дім свою коханку, то не виключено, що я захопила б із собою найбільший скальпель і вже давно відбувала б покарання за подвійне вбивство.
Але тоді я нічого на щастя чи, на жаль, не знала. Швиденько відпросилася у зав. відділення, викликала таксі й помчала додому. Як тільки злетіла сходами на майданчик другого поверху і вдерлася в тамбур одразу почула, що шум, справді, є. З квартири долинали приглушені вигуки та стогін. Сусідні двері враз прочинилися, і на порозі з'явилася Тамара Степанівна. "Варюшо, – нерішуче почала вона, – ти вибач, будь ласка, що раніше не сказала. Мені дуже шкода".

Сусідка зникла у своїй квартирі, а я швидко відімкнула замок, влетіла в коридор і відчинила двері до кімнати. Зайняті справою коханці навіть не помітили, що у їхніх порно-ігрищ з'явився глядач. А я ніби удар під дих отримала – задихнулася, судомно намагаючись зробити хоч один повноцінний вдих. У серці зародився пекучий біль, який стрімко поширювався по всій грудній клітці. Скроні стисло як металевим обручем.

На моєму ліжку, застеленому моїм найтоншим батистовим постільним комплектом з ручною вишивкою, який мені привезли з Бельгії, корчилася і темпераментно звивалася, стискаючи пальцями з червоними пазурями дбайливо випрасувані мною простирадла, якась білобриса повія. А зверху на ній, закидаючи голову в пароксизмі бажання, смикався мій Олексійко. Всередині в мене палахкотливим вогнем піднялася лють. Уб’ю паскудників!

Але під руку нічого більш менш придатного для того, щоб пожбурити, не виявилося. І тут ця тварюка в пориві пристрасті вигнулася і витягла вгору довжелезну ногу. Мені кров вдарила в голову, ніби червоною ганчіркою перед биком помахали. Дівчина була в червоних туфлях на високій тонкій шпильці.
Зовсім збожеволівши від люті, я кинулася вперед, зірвала з ноги суперниці взуття і замахнулася на заклично рожевіючу переді мною у світлі торшера мішень – голу дупу мого чоловіка.

Якби раптово роззута секс-бомба не відкрила в цей момент млосно примружені очі та не заверещала як різана, шпилька точно встромилася б прямо в яблучко. Чоловік зреагував блискавично – тут же звалився зі своєї коханої на підлогу, дзвінко шльопнувшись уже недоступною мені частиною тіла об паркет, і відразу ж пірнув за стіл.

– Варюшенько, це не те, що ти подумала, – сховавшись за столом, як за барикадою, очікувано промекав невірний чоловік і спробував висунути носа із-за свого укриття.

Я, не цілячись, розмахнулася і шпурнула у бік зрадника свою тимчасову зброю. Туфля, не зустрівши по дорозі жодної перешкоди, тому що сміливий мачо знову пірнув за стіл, врізалася у вікно, рознесла скло вщент і полетіла вслід за осколками. Коханці так поспішали задовольнити один одного, що навіть штори зсунути не встигли.

– Льолік, – верескнула суперниця, – ти казав, що вона курка тупенька, а вона ж скажена гадюка! Її в психлікарню треба...

Зустрівшись з моїм кровожерливим поглядом, дамочка заткнулася, тільки зубами клацнула насамкінець.

– Мене в психлікарню??? – прошипіла я, зло примруживши очі. – Ах ти ж...

Зірвала туфлю з іншої ноги, яку дівчина виставила в мій бік, (невже налякати мене збиралася?) і розмахнулася тепер уже на неї. Блондинка гикнула і швидко прикрила долонями живіт, що вже досить помітно збільшився.

Чорт! Чорт-чорт! Виявляється, коханка мого чоловіка вагітна!

Модельна туфелька полетіла слідом за своєю близнючкою і розбила скло в іншій стулці вікна. Слідом полетіли брендові ганчірки білявки. Дівчина розширеними від жаху очима мовчки проводила поглядом власний одяг. Треба ж мені було хоч на щось вилити свою лють, бо я з дітьми не воюю, тим більш з іще ненародженими, а доблесний лицар не поспішав поставати перед моїми ясними очима своєю довготелесою постаттю у стилі “ню”.

Дівчина вагітна і сто відсотків – від мого чоловіка. А якби й не була при надії, моє сімейне життя на цьому закінчилося. Поки спогади хаотично роїлися в моїй голові, Ядвіга і Люся сиділи мовчки на своїх місцях. Коли я трохи прийшла до тями, ясновидиця коротко кинула:

– Сідай.

Люся миттю піднялася, поступаючись мені місцем, і я на ногах, що тремтіли та підгиналися наче у п’яниці, пошкандибала до стільця, що звільнився. Та ні, нічого цього ворожка не могла знати. Чи могла? Сіла і відразу опинилася в колі яскравого світла, через що зір трохи затуманився на кілька секунд. Коли я нарешті глянула на Ядвігу, вона сиділа і пильно дивилася на мене.

– Покажи свою долоню, – скомандувала вона, простягаючи через стіл до мене руку.

Я без розмов виконала її розпорядження. Ось тільки розгляд ліній на моїй долоні, схоже, анітрохи не прояснив ситуацію.

– Тисяча чортів! – процідила крізь зуби провидиця, відсуваючи мою кисть.

«Лається, як справжній пірат», – відсторонено подумала я, стиснувшись під пронизливим поглядом ворожки, яка знову уважно вдивлялася в моє обличчя, потім довго й зосереджено вивчала щось видиме лише їй, у мене над головою.

– Та що ж таке? – мабуть, нічого не виявивши з того, що їй хотілося б, сердито вигукнула вона. – Чому я не можу побачити твоє майбутнє?