Глава 29

Опинитись у замковій лабораторії — чудово. Нові тривоги окутали душу та намагались захопити владу, ставши повноправними загарбниками. От тільки болю від магії джерела там вирувало стільки, що було байдуже. Хаврен ледь ходила на ногах, тремтіла від легенького вітерцю, немов від урагану. Якби не Наяр — залишилась у лісі. Він ніс її на руках до свого лігва, нашіптуючи приємні слова, розповідав байки-історії, щоб хоч якось втішити.

Для графині дер Нарат світ перевернувся з ніг на голову декілька разів, стільки болю вона ще ніколи не відчувала: незрівнянне з нічим відчуття душило горло, викручувало кістки, впливало на магічне вогнище… Це гірше, аніж перевірка в інквізиторів, після якої два виходи — смерть та темниця з новими допитами. Тепер вона зрозуміла важкий характер мага, якому постійно доводилось терпіти подібні випробування.

Наяру теж дісталось, він з необережності прокусив губу й капельки крові стікали по підборіддю досі, у зелених очах — пустота. Та він не покинув її, вирішив повернути до королівського замку, змилувався над благаннями, а ще накинув декілька плетінь, немов плащ їй на плечі.

Хаврен бачила яким способом він кріпив до себе готові заклинання, носив на собі, як прикраси — доторкався нитками до потрібної формули й використовував.

У лабораторії вони виявились не одні. Лорана сиділа на краю ліжка, засмучена, навіть заплакана. Подруга скочила на ноги, коли побачила їх.

— Хаврен! — крикнула й спохватилась, прикривши рота долонею, через мить прийшла до тями й перейшла на шепіт. — Що з тобою? Хто це такий?

Наяр, що випрямився, змінив ворожий погляд на зацікавлений. Тут же донеслись звуки за дверима. Седрік цікавився чи все добре.

— Так-так, — відізвалась служниця, — просто графиня розбила посудину з цінним інгредієнтом.

— Що ж то за еліксир такий, що потребує таких умов приготування, — навіть з коридору можна вловити недовірливі й саркастичні нотки майстра таємниць. — Його Величність неодмінно зацікавиться рецептом.

Наяр закотив очі, жовна грали на його обличчі. Седріка він вже записав в умовний список ворогів, судячи з декількох їдких фраз, які чоловік прошипів, коли допомагав їй сісти.

— Графиня мовчить, — голос Арена — дзвінкий, — у мене теж є причини на хвилювання.

Травниця поглянула на стривожену Лорану й зрозуміла, що за гру та затіяла. Вона одна з тих, хто може сюди проходити без перешкод й знає як обійти формулу охорони. Судячи з безладу на столі, киплячого казанка, їдкого запаху можна здогадатись.

— Що ти їм наплела?

— Ти експериментуєш над рідкісною формулою зілля, — пробубніла біля вуха Хаврен подруга, — тебе не можна відривати й взагалі розмовляти з кимось, бо розрахунки точні, маленька похибка — невдача.

Лорана спопеляла поглядом мага, перебираючи хустинку в руках.

— Зроби щось, вони стоять тут вже пів години, — додала та, склавши руки на грудях й показуючи образу на весь світ.

— Наяре, — прошепотіла дівчина, — там десь одежа для роботи, віднайди.

Втома брала своє. Минулий день важкий, сповнений тривог та магічного болю. Лорана фиркнула й кинулась до шафки й подала фартух травниці й рукавички, хустинку. Голоси за дверима ставали гучнішими, ніби там збиралось все більше й більше народу. Серце ледь не зупинилось від думки: зараз прийде ще король сюди.

— Ріваль повернувся?

Відповідь — сухе «ні» й обурення. Дер Нарат попросила мага начаклувати декілька звуків які б вказали на невдалість експерименту, той кивнув, потім — сховався у сусідній кімнаті, яка служить операційною. Ледь тримаючись на ногах, вона дібралась до дверей та вийшла у коридор, тут же закривши їх від цікавості. Танет, Арен та Седрік зібрались у коридорі, неподалік вартові та декілька мілких слуг-пліткарів. Побачила й батькового охоронця, кивнувши йому.

— Я ж просила не відволікати мене! — прохрипіла дівчина якомога голосніше. — Ви все зіпсували, день — нанівець! Дякую! Тепер доведеться всю ніч прибирати.

Не підвела Лорана, що висунулась з лабораторії. Обурення й образу на Хаврен служниця вміло направила на Седріка й дивилась на нього з манерою: «Я тобі казала, а ти такий негідник не вірив!», склавши руки на грудях. Якби не їх відносини, такого собі б та не дозволила.

— Де Його Величність? Чи він повернувся? — сухо поцікавилась травниця, споглядаючи здивованого Седріка.

— Ні, — сказав той з підозрою дивлячись на королівську лікарку, — завтра обіцяв до вечора бути. Вам не сповіщав?

Хаврен помотала головою, задумавшись. Лорана, своєю чергою, покликала одну зі слуг й наказала принести відра з водою та ганчірки, наголосивши на невдалість експерименту й шалену ніч прибирання, яке чекає на двох дівчат.

Дер Нарат кивнула й додала до наказу вечерю, зіславшись на виснаженість й повернулась до лабораторії, де справді панував безлад. Седрік, на пару з Ареном, наче вони побратались просунули голови крізь двері, застигли, коли справді побачили безлад.

— Годі, — прошипіла Лорана. — Панове, ви знущаєтесь? Що скаже Його Величність, коли дізнається — ви причина провалу готування ліків для нього? Так, графиня вирішила ризикнути, але ваші крики, стукання у двері — то занадто.