Глава 28

Її пробудив аромат їжі, холодна хвиля магічної енергії, що лоскотала лице. А ще брязкіт баночок, лайка Наяра. Хаврен обережно підвелась, мов та спляча красуня, котру пробудили й повернули до життя прогнавши злу ворожбу. Та що гірше — прокляття чи повноцінна доля не розбереш. Іноді хотілось просто поринути у сни й не прокидатись.

Перед очима більш-менш розвиднілось й травниця пригледілась до пораненого чоловіка, ласощів на столі. Маг якраз вливав в горлянку один з поцуплених еліксирів, замружився й скривився. Рука як-небудь перемотана, пов’язка обагрилась червоними фарбами. Виглядав він поганенько. Вона піднялась, перші кроки — незграбні, далі все прийшла до тями й охнула. Нитки у повітрі наче підтримували, штовхали у спину, змушуючи скоріше наблизитись на допомогу постраждалому. Наяр зморщив лоба коли, вона торкнулась його плеча.

— Облиш мене, дер Нарат, — гаркнув, потім — зітхнув. — Без тебе кепсько.

— Ти неправильно лікуєшся, — пробуркотіла вона, відтісняючи співбесідника від скриньки з еліксирами, — вкрасти то вкрав, але розуму для лікування не поцупиш.

— Мені й так кепсько, — прошипів він, — ти можеш просто не читати лекції?

— Буду, — буркнула травниця, — перстень ти мені вручив, тепер місія моя — зводити тебе з розуму, щоб розвіяв закляття.

Він сів на край ліжка, змучений та злий.

— Я не певен у своїх намірах, — прошипів від болю, бо ліг, вочевидь зачепивши рану, — але ти сама тікатимеш від свого королька, не зможеш жити з ним.

— Чому це?

У відповідь тільки хмикнув. Наяр прикрив очі, масуючи скроні. Хаврен спопеляла його поглядом, тримаючи у руках бронзову чашу та флягу з водою. Потрібно розвести еліксир у правильних пропорціях, а ще вона віднайшла новий перев’язувальний матеріал й потягнулась до невеличкої сумочки на поясі — шукаючи мазь для ран, яку часто носила з собою через рани.

— Ти теж вирішив зі мною в загадки пограти, — сухо мовила, підходячи, — дивись, заграєшся, сам ще будеш по світу бігати й шукати.

— Віднайду, — простогнав, — от побачиш. З-під землі дістану. Моя магія — прокляття, але допоможе.

Вона натягнула хитру посмішку від розуміння, що у грані, де Хаврен ховатиметься її знайде тільки батько. Наяр поглянув на неї недобре, навіть пальцем здорової руки пригрозив. Вона змусила його підійнятись та оглянула рану, допомагаючи здіймати одяг. Піклувався про себе маг недбало, що допікало їй. Не раз травниця ще під час навчання бачила випадки, коли люди отримували важкі хвороби чи помирали через погану обробку ран.

Наяр змучений, а сорочка мокра від поту та зусиль бою. Він зціпив зуби коли вона доторкнулась до химерного, як здавалось, поранення. Тіло його — міцне та вкрите мілкими шрамами, хоч декілька страхітливих перетинали грудну клітину, наче здоровенний ведмідь полоснув його чудернацькою лапою.

— То ілюзія? — спитала, роздивляючись ідеальні розчерки з яких виступали свіжі капельки крові.

— Тіло справжнє, — зціпив зуби, адже вона прийнялась обробляти краї.

— Й хто навідався до твого лігва? — проговорила думки, навіть не помітивши.

— Інквізитори й тьма, — зітхнув. — Шукали джерело енергії.

Він хмикнув попри біль, від здивування Хаврен, що ледь з рук баночку з маззю не випустила.

— Скоріше одержимі пітьмою, — додав задумливо, — але то таке, вже нікому не нашкодять.

Довелось докласти зусиль, щоб побігти по воду до лісового струмка та витерти напівхворого Наяра. Він, своєю чергою, загнав у прохолодну воду декілька вогняних ниток, нагріваючи її. Квапив лікарку, вочевидь бажав позбутись болю якомога скоріше.

— Ти ще та привереда, — сказала дівчина, — таке відчуття: ще трохи перетворишся в жабу рапату й будеш квакати на всю печеру від нетерпіння.

— Потанцюєш з мечем у поєдинку з пітьмою, витратиш багато магічних сил — тоді побачу тебе, — мовив металічним голосом. — То не королівське тіло, яке звикле до шовку й до охорони. Я один й маже все моє життя, що тільки роблю, то ховаюсь й інквізиторам перцю на хвости сиплю.

Хаврен пропустила повз вуха колючі нотки в чоловічому голосі, перев’язала рану та допомогла надягнути йому чисту сорочку, що віднайшлась у одній скринь неподалік ліжка.

— Потрібно навчити тебе плести лікувальні заклинання, — мовив коли ліг, заспокоєний, — клопоту багато, але можливо хоч ти зможеш зцілювати, а то я всім здоров’я та енергію підправляю, а сам проклятим ходжу.

— Можу тобі передати трішки своєї, — мовила Хаврен, розставляючи все по місцях.

— Навіть не думай, — тут же відізвався маг, — тільки накинув на тебе декілька плетінь, як побачив. Скоро ходитимеш, як тіло без душі. Виснаження не жарти, просто так вони не проходять.

— Ті артефакти, — вона намастила руки знезаражувальним еліксиром, після того, як сполоснула їх у воді, — Ріваль використовує їх, щоб мене вилікувати?

Напівбожевільний сміх викликав бажання запустити в Наяра чимось важким. Перстень на пальці поколював. Вона придивилась в витончену роботу, що чимось нагадувала зоряне небо.

«Якраз тоді, коли ми з ним зустрілись таке було, — подумала, повертаючись до спогадів, виринаючи з реальності, — по-особливому обворожливе, наче таке траплялось раз в тисячоліття. Каскад зірок, тепле повітря й казкове місто».