Глава 17

— Я боявся назвати тебе своєю фавориткою, — приголомшив Ріваль, сівши біля Хаврен, — не хочу, щоб ти постраждала через мене.

Його шатро по-своєму затишне. Вона встигла привести себе до порядку, вислухати бідкання Лорани, навіть побачити занепокоєного Альдрена. Продовжувала ігнорувати родича, вислуховувала співчуття від генеральської родини. Ленард ледь себе у груди не бив, обіцяючи знайти винуватця, Арен же блідий, як смерть, висловлював жалобу, що не догледів її.

«Як так, моя дружинонька… — вертілись його слова у голові, — так можна в лісі зникнути назавжди, звідки така необережність?»

Вона тоді прикусила язика, бо хотіла сповістити: від їх скромного товариства воліла б не тільки зникнути серед дерев, а помчатись якнайдалі у засвіти. Втім, навіть втомленою вона помітила: батько з сином не ладнають. Говорять крізь зуби. Ленард у зверхніх манерах наказував синові, мов той вкоїв якусь халепу. Генерал до речі, коли видались вільних декілька митей, прошепотів на вухо: в таборі інквізитори, ще декілька агентів їх працюють при дворі, за певну плату він владнає проблеми Хаврен з орденцями.

Травниця тільки дивувалась своїй стійкості, адже винесла спілкування з дер Кляйфами спокійно.

«І як я могла раніше витримувати їх? Особливо Арена?»

Втомлена, побита магією Наяра, прийшла до короля, що наказав одразу з’явитись до нього, як вона приведе себе до ладу. Хаврен ще кривилась від дії мазі на щоках, все ж подряпини отримала добрячі: декілька чудернацьких слідів красувались на ніжній шкірі, наче лютий монстр полоснув травницю чудернацькою лапою, а вона чудом вижила.

Ріваль поранень від дерева не цурався, цілував їх, не зважаючи на терпкий посмак мазі. Щось змінилось між ними, змусило короля відкрити свої думки й наміри, які він нашіптував, поки вони повертались до табору. Віз у своїх обіймах, даючи злим язикам нові дрова для вогнища пліток і змов. Арен, до речі, крізь зуби говорив про повернення й ображено дивився на Хаврен, мов та все дитинство відбирала у нього солодощі, ламала іграшки шарнійських майстрів.

— Куди ще гірше, — не витримала дівчина, потупивши погляд, — мене намагались задушити, тепер доводиться гадати чи випадково мій кінь наполохався, точніше чи випадково в нього поцілили.

Ріваль згріб її у свої обійми, змушуючи всім печалям відійти у темний куток забуття. Хоч на трохи ставав її світлом серед пітьми.

— Седрік допитає живих найманців, тоді дізнаємось, — сухо мовив, гладячи її волосся, — кажеш, генеральська родина до шлюбу примушує?

Вона кивнула. Він задумливо хмикнув. Напевно не найкраща ідея — викласти монарху, все що турбує душу, але Хаврен розповіла. Вар Каррейт й сам хотів знати причину печалі свого придворного лікаря. Звісно відати йому про загадкового Наяра, батька і її магію — божевілля ще те, тому обережно обходила тему магії, ховаючи погляд.

— Альдрен здивував, — співбесідник насупився, — він здався мудрим чоловіком, доречні поради давав, а сам…

Важко зітхнувши він ліг, потягнувши дівчину за собою. Ніхто не смів турбувати, біля розкішного намету Його Величності ніхто не проходив, окрім патрулів охорони. Тут тихо, що чути вітерець й коливання дорогої, цупкої тканини. Говорили півголосом, наче таємниці світу одне одному переповідали і якби хтось почув — все посипалось в мить.

— Я розберусь, — підставив під свою голову руку, ліг на бік, дивився на неї зверху, — якби знав — одразу фавориткою проголосив, тим паче тебе одразу мені представили.

Хаврен сумно всміхнулась. Можливо, якби їй дозволили повернути час назад, вона обрала б ті самі події й тільки змінила минуле: насолила Арену з Ленардом. Точно приїхала до королівського замку, врятувала Ріваля… Він подобався їй, більше аніж хтось інший. До Наяра її так ніколи не тягнуло, як й до колишніх залицяльників, кого-небудь. Чоловік, що напроти лежав здавався сенсом життя, тим, хто перетворить дівоче серце в попіл, спалить його дотла.

«Він — король, — здоровий глузд прокидався у думках, — може змінювати фавориток, як рукавички, колекціонуючи, наче Волькан метеликів. А що тоді буде зі мною?»

Графиня відчувала — закохується й хай буде, що буде, а там побачить.

— Мені не так страшні ті найманці, як твоя смерть, — прошепотів біля вуха чоловік, — не згадую, щоб про мене хтось з жінок так піклувався, так, як ти.

Хаврен хотіла сказати: не кожна з них знається на лікарстві, але зовсім інші слова вилетіли з рота.

— А їх багато?

— Кого?

— Жінок колишніх чи теперішніх? Фавориток…

Під уважним поглядом Ріваль насупився. З-під лоба подивився на неї й прочистив горло.

— Взагалі, моя мати, привчила мене до порядності, — почав сухо, зазираючи в очі, — Елайн не мій вибір, його нав’язали, крім покійної дружини у мене ще одна фаворитка була, після того, як намагалась серце кинджалом проткнути — щось не тягне мене до любовних пригод.

Вона здивовано охнула, вирячивши очі, навіть припіднялась на ліктях й почервоніла.

«От одна з причин його підозрілості. Скрізь вбивць бачить».

Його Величність тим часом помахав долонею у повітрі, намагаючись щось згадати.

— Я тоді дитиною був, але, здається, мій батько намагався залицятись до твоєї матері.