Пролог

Північ Марсу, Ацидилійський регіон, провінція Тарсис, головне місто Еш, велика зала міжпланетного комунікативного центру «Стар», 200-ий рік від дня Створення Нового Світоустрою (2356 р. від Р.Х). Друга ювілейна міжпланетна конференція урядів Землі та Марса. Відкриває зібрання Головна Комунікаторка Землі Соул Маск.

Глибокий подих.

Абсолютна тиша.

Розкотистий млосний тембр з відлунням заповнює простір.

― Моя місія сьогодні привітати вас. Великі душі Галактики, земляни, марсіани, Місячно варто…

Вона зробила шанобливу паузу, супроводжуючи її легким і довгим поклоном голови в бік представників колонії Місяця. Ті відчували особливу необхідність визнання їх присутності увагою такої важливої персони. Люди, що виросли у місячних поселеннях гостро потребували суспільної значущості. Їх історична роль у Створенні Нового Світоустрою стрімко завершилась, хоча й була яскравою, подекуди ключовою. Втім, присмак того факту, що Місяць довгі тисячоліття був військовою базою ворогів людського виду й ті атакували земні душі впродовж життя та після смерті, паразитуючи на високорозвинених інтелектуальних структурах людей, значною мірою позначився на репутації колоністів Місяця. До того ж так званий супутник Землі виявився штучним об’єктом і не мав планетарної природи. Це накладало певні особливості у психічному розвитку людей, що народжувались і жили на Місяці. Вони були більш уразливі у своїй самодостатності, їх психіка покоління за поколінням змінювалась і адаптувалась до неприродних умов, що були не притаманні жителям планет. Отже, останні ставилися до Місячної варти дещо зверхньо.

Головна Комунікаторка додала ще більше сконцентрованості своїй постаті, її дух буквально розгорнувся й ущільнився на очах публіки, голос став неймовірно владним, але одночасно заспокійливим.

… ― Люди Етери[1], ― з внутрішнім тремтінням до мудрості тамтешнього населення продовжувала ораторка після ще однієї багатозначної паузи. ― Та інші наші земні роди, присутні тут, і ті, що мандрують простором й світами та чують мене зараз, я радо вітаю вас із початком Другої міжпланетної конференції урядів Землі та Марса…

Соул глибоко видихнула, та цей звук потонув у розкотистому громі оплесків. Задоволення наповнило її свідомість й тіло миттєво відреагувало ще більшою стрункістю та злагодженістю статури. Присутні відчули колективну гордість. А їм було чим пишатись. І промова тривала далі.

― Мені особливо важливо бути поруч з вами у цьому славному місті, що має ім’я мого славетного пращура, видатного отця Нового Світоустрою Еша Маска…

Гігантська зала вибухнула оваціями. Очі доповідачки наповнилися глибоким зеленим кольором і блиском. Деякі старі мужі розчулилися від усвідомлення ролі згаданої персони в історії. І знову безголосся. Це була тиша, що затамувала безмежну відданість сенсам. Ті проникали крізь кожного присутнього гостя.

― … Ми згадуємо сьогодні й вітаємо його душу ще й тому, що маємо обов’язок перед молоддю берегти неоціненні віхи історії нашого розвитку, ― голос Соул витончено стих. Наступні речення стали рікою пластичної, мальовничої мови й жоден не наважився перервати той потік навіть тріпотливим зітханням.

 ― Один з наймудріших представників людства, правнук славетного провідника марсіан Ілона Маска, що жив на Землі ще до встановлення Нового Світоустрою, Еш Маск, усвідомлюючи хибність культурних та наукових шляхів, що спіткали людство на зламі великого переселення[2], осягнув так само й найпотаємніші куточки людського існування ― еволюцію духу, безсмертність свідомості, її здатність вчитися й реалізовувати себе вільно у світах безмежного Всесвіту. Доктор всіх наук Еш Маск зумів не тільки зрозуміти основи світоустрою, сенсу життя, природи почуттів людини та механізми досягнення процвітання, він поклав початок знищенню полуди невігластва,  яка затьмарювала епохи, яка вела до нескінченних страждань більшість людей, яка майже винищила наш дім, нашу Землю. Ніколи до цього наша цивілізація не була такою обізнаною про справжній стан речей та ще  ніколи до цього ми не були настільки шоковані глибиною помилковості власних уявлень та суджень. Ми усвідомили себе найбільшими дурнями Всесвіту і ця депресія стала черговим великим горем людства. То був справжній захід перед світанком, кривавий, жорстокий захід омани, що забрав життя мільйонів людей. Назавжди. Так, сучасне розуміння елементарної фізики є безперечно реальним і ми можемо дивитись у космос із променями розсудливості, без страху. Тепер ми здатні віднайти у нескінченних вихорах матерій душі, втілити їх і, навіть, відновити пам'ять прожитих життів. Але ми й досі безсилі перед космічною анігіляцією полеглих у дикунстві моралі й совісті. Найкращі уми Землі, Марсу та Етери відчайдушно працюють у пошуках способу допомогти цим втраченим життям, врятувати унікальний досвід мільярдів і мільярдів зниклих з буття людських істот. І, звичайно, сьогодні нашою головною ціллю є оспівування знань, плекання об’єктивності, розсудливості. Ми…, ― дійсно чуттєвість заволоділа жінкою  і вона мала глибоко зітхнути. ― Ми не можемо допустити падіння у пітьму неуцтва й варварства знову.

Зачаровані стрункістю оповіді, присутні дивились на Соул пронизливо, в очах кожного поставали свої історії минулого. Хтось згадував і уявляв сцени життя людей до Створення Нового Світоустрою з розповідей старших родичів, хтось з прочитаних книг та побачених фільмів, а хтось просто знав, бо жив у ті часи. І таких людей було легко впізнати: спогади про життя «до» додавали тьмяності, тривожності. Переплутати цю земну бляклість погляду було неможливо ні з чим.