Відмова не приймається

-Ні! -Впевнено промовила я, як тільки пройшов шок від почутого.
-Не грайся зі мною, -почав злитися монарх,- я тобі не хлопчик і навіть не пересічний кавалер.
-Ви, Ваша величносте, не ображайтеся. Я ні в якому разі не хочу вас зневажити. І я розумію, що в наш час для заміжжя не обов’язково потрібне кохання і якісь теплі почуття. Та я хотіла б мати дітей, а у Вас… вибачте,- побачивши як його очі наливаються злістю. -Якщо уся справа в шахтах, то я готова від них відмовитися на користь короні.

Брова короля поповзла уверх, точнісінько, як це робив Акс. Я посміхнулась такому порівнянню, адже вони взагалі були не схожі. Ані зростом, ані зовнішністю, ані вдачею. Дві рідні людини, а такі різні.

-І що ж Вас, графіне, так порадувало?- Знову перейшов на офіційне звернення.

В очах стояв холод, а щелепи ледь рухалися, що вказувало на те, що Яков ледь стримувався і був на грані.

-Акс теж так робить, коли здивований,- сказавши зрозуміла, що по простому назвала спадкоємця і стушувалася.
-Навіть так! Ви настільки добре знаєте мого племінника?
-Вибачте, Ваша величносте, я забулася. Ми й справді потоваришували, адже пережили разом не одну битву. -Виправдовувалася я.
-Так. І я Вам дуже вдячний за все, що Ви зробили для нього і для корони. Саме тому Ви ще живі за Вашу неучтивість і зухвалість. Я не потерплю відмови. Готуйтеся до нового життя, Маліко. Не гоже графині й майбутній королеві жити в такому сараї. За Вами прийдуть.

Відкрився портал і король зник. Аби він точнісінько так же зник з мого життя. Дідько. Сто копанок Вам, Ваша величносте, чортів під ребро! Гаспид!

Сіла на своє крісло, де нещодавно король сидів і розплакалася. Варя прийшла до мене, почала тертися і заспокоювати. І добре, що вона не коментувала. Бо зараз я була не втому стані, аби ще когось слухати. Погорювавши трохи над своєю долею, я піднялася і пішла до лісу, вигулятися наодинці та все обміркувати.
 

-Ліко! Здивований тут тебе бачити? -Герцог Шурайський уважно мене розглядав, я у відповідь. Роздивлялася кожну зморщечку, кожну рисочку на його обличчі. Як же я сумувала за ним.
-Рада тебе бачити, -посміхнулася,- як справи?
-Що ти тут робиш?
-Графіне, ось ви де! Ваша світлосте, -зненацька з’явився охоронець. Його величність король Даразії й Зелених островів Яков Справедливий чекає на вас у малому тронному залі. Я Вас проведу.

Я йшла коридорами. Акс відправився зі мною.

-Графине, -офіційно звернувся до мене герцог,- навіщо Вам аудієнція короля?
-Очі б мої його не бачили, -зло прокоментувала питання.
-Що сталося? -Та відповісти вже не встигла, двері у тронний зал відкрилися і королю повідомили про нас з Аксом.
-Чудово, що ви разом, -заусміхався король,- уся сім'я у зборі.
-Дядьку, це виглядає як якась дешева вистава. Що відбувається?
-А те, дорогий мій племіннику, що я вирішив одружитися. І графиня Ясна, стане королевою. -Рішуче заявив король.
-Що за маячня?! -Герцог переводив погляд з мене на короля і в його очах з’явилося розуміння ситуації. -Ліка не може бити твоєю дружиною. Бо вона моя наречена.

Я трохи шокована мовчала та удавала, що я володію ситуацією. Так колись мене вчив батько. Що у будь-якій ситуації у вищому товаристві, коли ти не володієш інформацією або знаходишся між двома вогнями: удаєш, що рішення прийняте, нехай самі розбираються. І в такій ситуації я згодна вийти за Акса, навіть якщо він мене не кохає, а просто рятує, аніж за короля. Акс хоча б за віком хоч і набагато старше, та ближче ніж король.

-Ми переграємо цю ситуацію,- запевнив всіх Яков, -у тебе вже є наречена, друга тобі ні до чого. Принцеса Шаяна зміцнить наші інтереси на півдні. І буде для тебе чудовою партією. Може хоч заспокоїшся і почнеш займатися своїми обов'язками. Графиня ж стане моєю дружиною. До весілля вже почались приготування, сьогодні приїде королівський швач і ювелір.
-Дядьку! - гримнув Акс.
-Ви, герцогу, вирішили оскаржити моє рішення?- піднявся король, - я не подивлюся, що ти мій спадкоємець і знайду на тебе управу.
-Я оскаржую Ваше рішення, Ваша величносте. Маліка моя наречена і за Вас вона не вийде.
-Може хтось запитає мене? -Не витримала я.
-Мовчи! -Хором.

Я і мовчала.

-Не сперечайся зі мною! Я король! А ти одружишся з Шаяною і точка.
-Я вже не хлопчик, щоб ти мені вказував. Я розв'язую усі проблеми королівства. Я для нього зробив занадто багато. Твій дядько залишив мене без батьків, я жив через нього понад десять років потворою, ізгоєм, мучачись у постійних муках, скитаючись світом. Я розв'язав цей зміїний клубок, врятувавши твою, дядьку, дупу і зберігши твій трон. І зараз я маю право вимагати.
-Варта! Взяти герцога під варту! -Герцог не супротивився.- Шмаркач! Поки я король ти будеш робити те, що я тобі скажу. Уведіть! А ти готуйся до весілля!

Король встав і покинув тронну залу, Акса вивели через інші двері, на останок він прошепотів: «Вибач». Я ж залишилася розгублено стояти, де і стояла. Акселен був на голову вище будь-кого з королівської охорони й ширше в плечах, міг би вчинити супротив. Я на якусь мить навіть злякалася, що він так і зробить. Та все ж таки він виявився розумніше, щоб не зробити дурниць.

Невдовзі за мною пришла служниця. Поки я йшла до своїх покоїв, шукала вихід із ситуації. В голову йшов тільки один, втекти та перечекати десь у глухомані. Можливо кудись податися за кордон, та чи довго я зможу так жити. Але це єдиний варіант, який я бачила. Та не так сталося, як гадалося. Біля моїх покоїв стояла варта і тільки-но я зайшла, двері зачинилися.