Бал і маленькі неприємності

Вже два тижні я гостювала у маркізи. Вона навіть мою кобилку доставила і ми щодня виїздили на прогулянку. Іноді лише вдвох, але частіше до нас приєднувався цілитель, що не викликав у мене приязні відчуття. Мені він здавався надто продуманим, але був дуже уважним і ввічливим. Чудово ставився до маркізи. І відчувалось, що він має до неї чоловічий інтерес. Іноді до нас приєднувався магістр Отто Янко, якого я все не могла звикнути називати на ім’я. Маркіза все мені нашіптувала, що магістр тут заради мене і я йому подобаюсь. Та мені чомусь не вірилось. Хто я і хто він. Але це лестило мою уяву і самолюбство.

За цей час, маючи нову інформацію і залучившись підтримкою маркізи, в мене сформувався план подальших дій. По-перше, разом з маркізою ми написали прохання до короля про підтвердження мого графського титулу, про милість до бідної сироти, батька якої було оговорено. Було вирішено прийняти запрошення до сестри графині, чоловіком якої був казначей і залучитися його підтримкою. По-друге, я збиралася навідатись до тітки та дізнатися, як було продано останнє, що в мене залишилось і на якій підставі, ще були запитання до місцевої знахарки. І по-третє, в мене був рекомендаційний лист до магістра, який може взяти мене до себе на навчання. Чим я збиралася зайнятися як найшвидше.

Бал в маєтку графа Болтова був назначений на завтра. А сьогодні маркіза випила з мене усі мої життєві сили.

-Маліко, -дуже строго, навіть очі примружила,- у тебе не було виходу у світ, а в мене не було доньки, яку б я могла вивести. Тож дай мені, будь ласка, зробити це зараз. Невже тобі не хочеться побути не просто чародійкою, а ще трохи графинею?

Чесно кажучи, хотілося. Дуже хотілося. Останній раз, коли я в гарному платті була на балу і танцювала, було ще при татові. В світ у своє повноліття я так і не вийшла. А всі весняні, осінні та зимові бали в Академії я пропустила через те, що не було можливості купити собі достойне, як мені здавалося, вбрання.

Я подивилася і маркізу, яка чекала на відповідь і дала їй можливість зробити з мене справжню графиню Маліку Ясну. Шкода, що на сьогодні я не мала титулу, але я була твердо налаштована його повернути. А якщо не вдасться, то і не в титулах щастя. Зараз я маю дуже потужну магічну силу, її я теж маю намір розвивати.

Після усіх примірок і процедур краси я насилу долізла до ліжка і просто відключилася.

Ніхто до обіду мене не турбував, а потім почалося пекло. Мені принесли нові вбрання. Тут треба віддати данину маркізі, плаття були чудові. Кожне було краще попереднього. Я крутилася перед дзеркалом і не могла натішитися. Все ж хай там як, але ми дівчатка такі. І крутячись перед дзеркалом я і справді відчувала себе красунею. Вибрала ніжно фіолетового кольору плаття. Нижнє багатошарове біле плаття з легкої тканини просвічувалось крізь ніжно фіолетову прозору тканину сіточкою. Плечі відкриті, короткі спущені рукави із такої ж сіточки, яка зверху, майже залишали руки оголеними. Корсет від грудей і по талії був вишитий дивними ніжними квітами та обшитий перлинами. Моє довге мідне волосся вложили у високу зачіску, яка відкрила шию і плечі й також прикрасили перлинами.

Я роздивлялася себе у дзеркалі й не могла повірити, що це я. Гарна, витончена і така ніжна. Вчорашні процедури трішки відбілили мою шкіру і хоч засмагу не вдалося повністю убрати, як диктувала мода, але шкіра стала світлішою і дуже ніжною. Я собі дуже подобалася. Дістала мамині сережки, які дуже доречно були до сьогоднішнього вбрання. Шию, хоч маркіза пропонувала прикрасити, залишила так. Мені здавалося, що так я виглядаю більш незахищеною і більш ніжною. І цим можна апелювати при розмові з казначеєм.

Зустріла нас графиня Болтова особисто. Сестри обнялися і поцілувалися. Далі графиня і про мене не забула. Поцілувала і відмітила, що я дивно яка гарненька сьогодні.

Маркіза збиралася увесь вечір бути поряд, але я настільки була переповнена і зайнята увагою чоловіків, що просто в мене не було часу, щоб відпочити. Особливо мене замучив молодший син казначея, він примудрився постійно бути поряд. А на мою заяву, що це не пристойно танцювати три рази підряд з одним і тим же кавалером відшучувався. Він мав погане почуття гумору, його жарти приводили мене до ступору. Я посміхалась стримано, але смішно не було. Нарешті Маркіза мене відтягнула від моїх залицяльників і провела до кабінету графа Болтова. Сам хазяїн дома був людиною поважного віку і статуру теж мав поважну. Він відразу повідомив, що для нього не таємниця, чому ми його відвідали, бо вже мав розмову по цьому питанню зі своєю дружиною. Мені було соромно і на язику крутилося не "відвідали", а "припхалися".

-Я вам нічого не можу обіцяти, на рожен лізти не буду. Я вже не молодий і у спину дихають ті, хто не проти зайняти моє місце. Але якщо мене запитають чи буде влучний час я підтримаю вас графиня. -Таким зверненням він дав зрозуміти, що повністю підтримує мене.

Ми не стали зловживати увагою графа і залишили його.

Маркіза розмовляла з солідним кавалером, а я вирішила трішки остудитися і вийшла на терасу. Сад так чарівно був вкритий снігом, а ліхтарики посріблили сніг і він виблискував маленькими срібними зірочками. Я залюбувалася.

-Моя чарівна леді Маліка, хіба можна виходити у такий мороз без верхнього одягу?- Ззаду мене стояв молодший син графа. Хотілося зітхнути стомлено, бо він мене за цей вечір замучив.

-Ви забули, що я чародійка?

-О, і справді,- дуже награно.

Мені дуже не хотілося з ним спілкуватися і я вже вирішила повернутися в середину. Але він перегородив мені дорогу.

-Не поспішайте,- оскільки я стояла вже надто близько, то вийшло, що він прошепотів мені на вухо,- я знаю, яка у Вас справа до мого батька і я можу допомогти.

-Невже? - Розмова ставала дедалі неприємнішою.

-Я не тільки можу поговорити з батьком, в мене є впливові друзі, які дуже близькі до короля,- а очі почали дуже нахабно мене оглядати.