Листяні хроніки

Листи з себе (10)

Я рік прожив у хижі серед лісу. Я лиш мовчав і мріяв про санскрит. Сховав своє життя я врешті від Равани у прихистку так само нетривалім, як і мовчання, думка чи слова. Розвіялось мовчання, вигнанцем із лісу я починаю свій наступний рік. Пливу невпинно судинами верткими почерків, що щось запам’ятали і не кажуть. В старій бляшанці кава закипає, і я бреду, сутінний мандрівник.

Про що говорити й про що мовчати? Одяг зношується на лахміття.

Розум створив собі тіло для насолоди. Прекрасне тіло, зачате в розкошах, народжене в болі, зазнає недовгої радості –

Назарій Назаров

Подобається

#4534 в Сучасна проза
#5900 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись