Зустрічі, що стаються раз на пів року, відмічають поступове проминання нашого життя. Добрий день, літо. Добрий день, осінь. Крізь стіни років чутно шерехи – то десь позаторік хтось подумки згадував про нас, а ми йому стукаємо у стіну минулого, що чуємо його нині. Тільки чи чує він? Певно, що чує. Перепливаючи поромами протоки, ми ловимо вітер у своє непричесане волосся.