Лампа

Центр міста. Всюди їздять машини, утворюють затори, чутно як уже сваряться з десяток водіїв. Вадим йде по тротуару недалеко від парку, перед ним пробігла маленька білочка, він зустрічається поглядом з різними людьми, хтось посміхається,а хтось відвертається, бо не може витримати його погляд. В повітрі присутні запах випічки, чутно нотки кориці та ванілі, але цей запах різко змінюється затхлим запахом каналізації, також  відчутно запахи людських парфумів деякі подобаються Вадимові, а від деяких хочеться відсахнутися. І ось  серед натовпу людей вирізняється вона. Невеликого зросту десь 175, блондинка з каре,в білому піджаку, темно синіх джинсах, та в чорних тюфлях , на голові  сонцезахисні окулярари, в одній руці тримає каву з льодом, мабуть американо, а в іншій телефон, вона розмовляє, на обличчі присутні нотки злості та непорозуміння, вона розмовляє швидко, точно та без зайвих слів. Вадим закляк це просто копія його сестри, якої не стало. Цього не може бути, вона померла майже півтора року тому, але як.... Вадим настільки занурився в свої думки, що навіть не побачив як розв'язалися шнурки та він зачепився об них та розпластався на весь тротуар. Він швиденько підстрибнув та почав їх зав'язувати...І мимо нього пройшла ця дівчина та сіла на лавку неподалік.

-Так, так я тут, бізнес план непоганий, але момент із перепродажем та маркетингом мені зовсім не подобається. Я пропоную найняти професіонала в цій сфері і щоб він допоміг нам розкрутитися. Бо самим буде тяжко. Також треба подумати про співпрацю з блогерами та умови з якими ми працюємо. Ще хочу  хочу підняти питання виробництва футболок, я не знаю, хто за них був головний в цей раз, або хто кому допомагав, наразі мені всеодно, хто це не був будьте готові до того що зарплатню за останні два місяці ви не отримаєте, бо це повна лажа. Хтось купив поліестровий комір і вся партія футболок стали браком, бо "поїхало" горло. Як ми будемо вирішувати це питання?

-Неле Вікторівно, це я була головна за це, але поставка прийшла та я перевірила і наче все було добре..-хтось їй відповів, мабуть її підопічна. Неля, яке гарне ім'я, цікаво, а скільки їй років..

-Так наче чи точно?Марино скільки разів я повторювала, що це дуже важлива поставка і ми повинні встигнути до дедлайну?-Вона уже майже зривалася на крик,але старалася тримати себе в руках-Нам потрібно відправити ці футболки через три дні, і що ти пропонуєш нам робити?

-Давайте спробуємо пошити їх знову...

-ЩОООО?-Вона не витримала..-Ми їх шили місяць і ти пропонуєш пошити за три дні??? Марино ти прокинулася? Чи ще літаєш у снах?

-Але ми тиждень витратили на те щоб знайти тканину та цех. Тоді тиждень наймали швачок, тоді першу партію вони відбивали без викройок, тому зрозуміло, що це було довго. Але тепер у нас вони уже знають, що робити, мають всілякі викрайки, що значно скорочують термін їхнього виготовлення-спробувала захистити себе Марина.

-Добре, але дві швачки такий обсяг не потягнуть за три дні. А наймати новеньку це марна трата часу...

Вадим наважився. У нього була крута знайома Ліза, старша його десь на рік.  Вона звичайно постійно на валізах та закінчує навчання, але поки в Україні на два тижні, бо злетіла бронь на квитки. Вона сама собі шила одяг десь з сьомого класу, спочатку спробувала прозто зашивати дірки, але цікавими методами типу вишивка квіточок, зірочок і на той час це виглядало круто, тоді вона відрізала одяг типу з джинси зробила шорти, із футболки майку і вона захотіла більшого, але в неї не було швейної машини. Тому вона ледь ледь шукала роботу то роздавала листівки, то допомагала у маленькому магазинчику, але їй пощастило і її прийняли офіціанткою у кафе. Вона працювала майже пів року без упину, бралася за любий підробіток на роботі, тому вона була і офіціанткою, і прибиральницею і під кінець навіть стала адміном, але то було не довго. Вона купила машинку, і вона пропала, звичайної деякий одяг удавався, а деякий ні. Але на той час вона шила десь пів року і в неї зібралася непогана колекція. Але їй на деякий час прийшлося закинути, бо вона захотіла вступати після 9 класу, на ресторанно-готельний бізнес. Вона не була відміницею, але також мала голову на плечах. Вона за останні три місяці підтягнула математику та непогано здала вступні іспити до коледжу, звичайно за такий короткий термін вона не вступила на бюджет, але на другому курсі її перевели на бюджет та навіть дали стипендію. І найбільшим проектом Лізи, це була її випускна сукня. Вона дуже довго обирала тканину, фасон сукні, але вона зробила її ідеальною для себе. Вона обрала темно червоний та чорний фатин. Її ідея була в тому, що нижній ярус буде червоним, а верхній чорний, це робило ефект глубини. Верх сукні був з V-подібним вирізом з легкими рукавичками, які прикривали лише плечі, а спідницю вона зробила багатоярусною та нерівномірною, як казала мати Лізи "як бутто на тебе собака напала", але ця сукня показувала всю суть Лізиного характеру, це було поєднання елегантності та бунтарності. Вона як всі дівчата знімала тік-токи, та їх відео у цій сукні залетіло на 2 млн переглядів,її побачив один дизайнер і запропонував Лізи місце у його компанії, але вона відмовила сказавши, що шиття це її хобі, а не заробіток. 

Але Вадимові було всерівно, він знав, що зможе переконати Лізу. Він хотів познайомитися з цією Нелею, і він пішов прямо до неї.

-Вибачте,я підслухав частину вашої розмови і у мене є рішення вашої проблеми.

-Та ви що, хлопчисько, який навіть не закінчив школу, може вирішити мою проблему. Не сміши мене, йди краще вчись. Чому ти не в школі?

-Не ваше діло. А вашу проблему можу вирішити не я, а моя дуже хороша подруга.

-Дуже хороша подруга, тоб-то дівчина?-з насмішкою спитала Неля.

-Ні, просто подруга. Вона класно шиє, у мене навіть є фотки їх робіт можу показати, якщо хочете...

-Ну давай уже, спробуй здивувати-чесно кажучи, на той момент Вадим настільки здивував та підняв Нелі настрій, що вона уже очікувала будь-чого.