Якір

-Тааак. Продовжимо твій допит.-з цікавістю та ноткою іронії сказала Аліна.

-Добре, але спочатку мені треба дещо зробити... не підскажеш де тут жіноча вбиральня?

-Ну дивись виходиш з кабінету, тоді проходиш до 27 кабінету повертаєш до сходів, піднімаєшся на третій поверх, тоді йдеш прям до повороту, тоді знову поворот, йдеш до кінця коридору і навпроти 40 кабінету жіноча вбиральня

-А що це у вас за лабіринти такі?-Яна перебувала у легкому шоці

-Ти ще не бачила нумерацію кімнат 18,19,8,29,38.. і це все на одному поверсі. Тобі продовжувати?

-Дякую поки не треба...Так я пішла шукати вбиральню

Яна вийшла з кімнати під тихий гул класу: хтось знайомився один з одним, розказували як провели літо, хто звідки, звичайно, й були ті хто засів тихенько в куточок і ні з ким не говорив. Таааак сходи знайшла, ого, що це за скляні двері, арка... Як наче я в музеї.... Сходи, якісь вони інші, але чим же... Колір сирій, є перела... Блін сережка впала, треба віднести в ремонт, бо вже не перший раз. Тааак, почекайте...У них якийся кут нахилу сильно нагнутий всередину, можливо просіли з часом? Та, ні мабуть, я себе накручую.Так добре йдемо далі:якісь картини, вікна, перший раз бачу вікна біля сходів, третій поверх, ага бачу поворот, так, вааау вітраж як він зберігся до нині, я в шоці, розкажу мамі не повірить. Так ще раз поворот, ага бачу кінець, ооо двері, навіть повішена вивіска, так стоп я у вбиральні чи в музеї. Смарагдова плитка, старовинні гасові ліхтарі, кандебляри, срібні краники, раковина,яка старша моєї бабусі, ваааау вітраж,цікаво чому тут зображений годинник і.... Лілія. Треба буде почитати, що це означає. Блін, забула телефон в класі, добре почитаю вдома. Яна зняла колготки та викинула їх в смітник. Це було її найкраще рішення за сьогодні, бо на вулиці як зазвичай пекло сонце. Так 9:30, через 10 хвилин кінець уроку, треба трішки поспішати, бо потім загублюся. Яна зробила усі свої справи та пішла назад, але пропустила поворок. Це що таке? Фото випускників? То чому їх тут всього вісім... Чому цей чоловік мені так знайомий? Не можу згадати, так добре. Янину увагу привернув стенд з яскраво червоним підписом "Газета ліцею". Вау, десь ще таке існує, я в шоці, я думала це пропало років п'ять назад. Тааак, що у нас по новинам, вистава по Гаррі Поттеру і таємній кімнаті після завтра? Хм.... Чому не піти якщо сподобається піду запишусь до них, нові хобі це класно. О сходи, о а тут металеві двері і нормальні сходи, чому ж тоді там інші?... Спитаю в Аліни можливо вона знає, так дві хвилини, треба встигнути до кімнати. Яні пощастило, як тільки вона дійшла до кімнати пролунав дзвоник, і їй на зустріч летіла Аліна, з якимось спантеличеним виразом обличчя. 

-Яно, Ірина Миколаївна не знайшла Вадима...

-Кого?

-Ну той що на тебе накинувся коли ти зайшла.

-Можливо звалив. Я навіть не здивувалася б.-безпринципно сказала Яна, але по виразу обличчя Аліни, Яна зрозуміла, що вона знає Вадима досить погано, і що ззовні люди можуть бути не такими як в середині.

-Ти помиляєшся,яким би не був Вадим школа для ньому це святе, максимум якщо захворіє сестра...або мати... І він речі залишив, а це уже означає, що щось сталося погане...

-В сенсі?

-Вадиме був класним хлопцем, я навіть часто з ним зависала, але після смерті сестри він змінився, їх було троє  дітей в сім'ї: Вадим найстарший, ідеал хлопця, спортсмен, відмінник, ведучий ну просто шик, Олеся їй зараз 8 маленьке сонечко, ходила на танці, співи та малювання ну як усі та Зорина їй було 14, незвичне ім'я для нас, як казали батьки Вадима вона народила коли на небі було дуже добре видно зорі і вони її лагідно називали Зоря, вона була звичайною дівчиною, гарненька, фарбувала волосся в основному просто передні прядки, але іноді могла координально змінити образ, ходила на танці, була не відміницею, але представляла школу, на той час ще не була ліцеєм, на всіх заходах та олімпіадах, хотіла стати кардіологом, рятувати життя людям, але колись після дискотеки її знайшли.....мертвою, знаєш як у фільмі жахів. Тоді була зима перед днем закоханих, все було засипання снігом, всюди прикраси сердечок, янголят. І в нашому барі зробили костюмовану вечірку, всі розуміли, що буде кучу підлітків, тому алкоголю не було, але були круті коктейлі та солодощі типу трайфли, капкейки, пряники ну і всяка всячина. Чесно я також там була, ми затримались, бо в Маргарити зламався каблук і вона пішла купити хоча б тапки, щоб дійти додому. Я вирішила допомогти прибратися і Зоря також мене підтримала, офіціанти нам тоді так дякували, і Марго вже прийшла і я зібралася і все прибрали залишився проклятий мішок з сміттям, а Зоря була проклятою екоактивісткою і пішла сортувати сміття. Ми не пішли з нею, бо не бачили сенсу порпатися в смітті, але її не було 10 хвилин,20,30 і я їй подзвонила. Вона не взяла трубку. Але її речі були в барі короче ми чекали ще хвилин 30. І прям сильно почали хвилюватись і пішли на пошуки уже й Вадима зателефонували, його мама не відповіла, бо була на зміні на телебаченні, вона тоді була ведучою новин міста. Він прилетів по першому зову. Короче він її знайшов, але не живою. Багатоповерхівка смітники, її кед, один...Вадим залив тривогу, але тримав себе в руках, біля цього дому був маленький місточок бо текла річечка, і Вадим побіг туди, як він потім сказав, почуяв, що його щось кличе. А уже ніч десь година перша ночі, Вадим підходить до того місця і бачить каплі крові у сторону під місточок, він спускається і бачить... лежить труп, без одягу, повністю все в крові, і він розуміє це Зоря, але було цікаве те, що у неї було обрізане волосся хоча вона його не підстригала, тоді на зап'ясті чимся було нашкрябане на шкірі дві літери "V.K" та відрублений палець, один, але більш нічого. Слідство тривало три місяці, мама Вадима впала в депресію та звільнилася з роботи, батьки розвелися після похорону, саме цікаве, що похорони припали на 14 лютого. Вадим після всього цього закрився, але не покидав школу, бо Зоря казала, що щоб не було, а освіта важлива, і Вади їй вірив. Слідство закрили, бо не було ні клік, ні підозрюваних. Одесі сказали, що сестра поїхала і більше не повернеться, бо буде зайнята. Така історія...