11.01 на годиннику 00:32

Після екзамену було ще декілька консультацій де обговорили які труднощі виникали під час навчання, що варто було б змінити, як покращити успішність і багато іншого.Хоча там не було що обговорювати, все просто хто хоче той і вчить, а якщо бажання такого нема, то будь-яка мотивація безсила. 

Ці консультації дали можливість ще хоча б один раз почути через екран таке слово як: "Студентство"(ну ніхто в коледжі більше так не говорить, реально, це слово асоціюється тільки з однією людиною). 

Зимові канікули здавались такими довгими, якби не свята то взагалі було б дуже сумно. Чим займатися цілими днями, пар нема, вчити нема що, ще пару тижнів тому вивчити щось з фармакології було просто життєво необхідно, а зараз це все немає сенсу. Всі вайбер-групи видалені, комунікації ніякої, навіть коли розпочнеться новий семестр, зустрівши десь в коридорі коледжу цю викладачку, яка ніяк не виходить мені з голови, максимум що буде це: " Добрий день", "І вам доброго"  - у відповідь і кожен піде своєю дорогою, реалії життя. 

Уже змирившись з цією думкою, однієї ночі, коли всі спроби заснути були марними Дана згадала про ті чотири рядки(вони будуть нас переслідувати протягом цілого твору), і букви одна за одною, самі почали складатись в речення, куплет і в кінцевому результаті вірш. 

Це було занадто дивно . "Звідки стільки натхнення і фантазії взялось в моїх думках" - прошепотіла дівчина записуючи вірш у нотатки телефону. 

Це потрібно терміново скинути Аліні, і не важливо що на годиннику 00: 32. 

На ранок телефон просто розривався від повідомлень. 

" Жінко, це просто шедевр", "Дуже гарно", "Це твій перший вірш?", " Ти маєш його надіслати" - спамила в телеграм Аліна. Те ,що вона буде писати позитивні відгуки було очевидно, це ж найкраща подруга Дани, навіть якби все було погано, вона б напевно цього не сказала(але все ж деколи краще почути правду, якою вона б не була). 

" Дякую, дякую. Аазхза, щоб я це надіслала їй, то треба випити не одну пляшку вина, тільки в такому стані це може відбутися" - з усмішкою відписала Дана. 

Це був перший вірш який вона написала, сама цього не усвідомлюючи. До сьогоднішнього дня все, що було у її творчих здобутках це шкільні твори, які вона писала на уроках, а потім вчителька з мови читала їх просто всім в учительській, однокласникам, іншим дітям, ще було декілька римованих рядків для подруги (Аліни) на день народження. 

Який би той вірш не був, зовсім не ідеальний  і нічого особливому в ньому немає можна подумати (до речі там уже було написано: "Вона навчить тебе писати Recipe), але він просто був і це щось зовсім нове, те чого ніяк не виходило раніше, можна вважати, що він вийшов випадково, але випадковостей у житті немає.