Екзамен

Все почалось ідеально: випрасуваний халат, легенький щоденний макіяж, зелене плаття, чорні ботфорти на ногах, знання в голові і непоганий настрій - в такому вигляді Дана переступила поріг аудиторії в якій проходила тестова частина іспиту.  

" Присідайте за цей комп'ютер"- сказала викладачка, вказуючи рукою на комп'ютер, який знаходився біля вікна, за викладацьким столом. 

" За цей?" - здивовано перепитала студентка. 

"Саме так"- спокійним тоном промовила жінка. 

Пульс прискорюється, хвилювання наростає, усе пішло не за планом. Дана мала сидіти разом з Юлею, не для того, щоб списувати, а просто так було завжди, це начебто додавало впевненості.Але іншого вибору не має, потрібно виконувати і то вже не прохання, а наказ. 

"Може там хоча б шпаргалки якісь будуть за тим компом, або вже пройдені тести" - подумала дівчина розуміючи, що такого точно бути не може. 

 Десь через 20 хв в аудиторії пролунало : "Я вже завершила, 49 правильних".

"Тихіше, не обов'язково всім присутнім чути який у Вас результат" - відповіла, усміхаючись викладачка і записала результат у відомість. 

" Та нехай це чує цілий коледж, як треба то закричу про це прямо зараз" - ну це звісно не сказала, просто подумала. 

Далі розповідь веде власне студентка. 

Це був класний результат, неідеальний, бо 49 правильних з 50, але генії також помиляються. Далі треба було написати дві задачі з рецептами і усна відповідь. Зайшла перша(на всіх екзаменах так роблю), витягнула питання, декілька тез на тему занотувала на папері і пішла відповідати.Говорила все, що знала трохи в впереміжку, але добре, що не мовчала, розказала класифікацію тих антибіотиків, декілька представників, о тут цікавий момент кажу :

" Розводимо у 0,5 % новокаїні і вводимо внутрішньом'язово". 

"Нуу, зараз ми так не робимо, трохи змінилось в наказі"- каже викладачка і дивиться мені прямо в очі, в душу я б сказала.

По моєму виразу обличчя було напевно все зрозуміло, очі як п'ять копійок і просто завмерла, а в голові: " Що значить не робимо, а це як так вийшло, жінко, та як у твоїй презентації було, так я і вивчила". 

 І вона розуміє,  що треба якось вирулити цю ситуацію: "Але ви сказали правильно, так, як ми вчили на парі". 

Ще пару речень я витягнула зі своєї голови і почула найпрекрасніші слова наймилозвучнішим голосом: "Все, здали". На цьому моменті можна було вже встати і піти, але мені треба конкретніше -  оцінку. 

ВІДМІННО. Останнє, що я почула і все як в тумані, вийшла з кабінету, зразу море питань від одногрупників єдине, що я сказала це радісно і голосно: " В мене 10" і пішла з думкою, що ви всі від мене хочете, інше розкажу потім, коли повернусь в реальність, бо літала в якихось хмарах. 

Вкінці заповнила залікові і пішла святкувати, випивши келих шампанського написала коротке повідомлення в групу з фарми: "Дякую, що підтримували і вірили в нас" чи щось в тому роді, на яке була відповідь смайлик з сердечком, і більше нічого мені тоді вже не треба було.