29.08 Коледж

"Привіт"  -  сказала дівчина, побачивши свою подругу Юлю, вони як і кожного ранку пішли прогулятись коридорами коледжу. 

Назустріч, по сходах з другого поверху йшла жінка.Вона була надзвичайно гарна, одягнута в білі штани, зверху медичний халат і на обличчі чарівна усмішка. 

Дівчата привітались: " Добрий день". 

"Добрий" -  відповіла викладачка і пішла далі. 

"Юльчик, а хто це?" -  зачаровано спитала Дана, бо не могла пригадати такого портрету. 

"Та ж викладачка наша, з фарми, пара зараз з нею" -  зі здивуванням відповіла Юля. 

"Реально? Чого вона така гарна, на дистанційному виглядала по-іншому". 

До цього моменту пари з фармакології, та й інших предметів проходили дистанційно, а камера, як вам відомо, не в силі передати всієї краси. 

"Все, що є в моїй пам'яті, це образ строгої, вимогливої викладачки, перед поглядом якої не можливо тримати себе в руках, особливо коли відповідаєш неправильно то її міміка просто вводить в ступор, саме тому я ніколи не дивилася в камеру в момент відповіді, бо побачивши її закочені очі чи руку прикладену до чола, або одну підняту брову я б вже і двох слів не зв'язала, напевно б вийшла з тої конференції в зум і більше ніколи не зайшла " -  подумала Дана. 

Вона ніяк не могла пов'язати в себе в голові ці два образи. Сувора викладачка, яка завжди звертається до студентів на Ви, та ще ім'я по батькові, і деколи кидає повідомлення: " Доброго ранку, Вітаю зі святом, Удачі, " і якусь відкриточку з Google і ця мила та  дуже вродлива жінка, яку вона зустріла на сходах.
Від цього хвилювання наростало і студентка не знала, що очікувати далі.
О, ледь не забула, інформація від надійних джерел, опитування вона проводить на середині аудиторії, таке бувало рідко, переважно всі відповідали з місця  і це ще один плюсик до дивного образу цієї персони.


Коли подруги зайшли в аудиторію, викладачка, ім'я якої залишиться загадкою, уже сиділа за столом. Пролунав дзвінок і пару розпочали з інструктажу. 

" Так, студентство, у вікна не виглядаємо так щоб випасти, пальці в розетку теж бажано не запихати й т.д. "- саме це сказала викладачка, трохи із сарказмом, вам так не здається? 

Чи то був дійсно сарказм, чи один з видів гумору так ніхто і не зрозумів, але подібних фраз з іронією було чимало.
Ось, наприклад: 

"Ну молодці, зі слайда добре навчились читати, а зараз без монітора буде повний 0". 

Скажемо так, всі викладачі знали, що вдома наша відповідь не зовсім чесна, але щоб так прямо і відкрито нам про це  сказати  додумалась тільки ця жінка. 

 Ще було щось про : " Чи будем ми спілкуватись після закінчення предмета... довга пауза... ну так, я спілкуюся зі студентами, із сходів мене ще ніхто не скидав".


"Ого, з студентами, напевно обмінюються  відкриточками,  і я так хочу"- подумки сказала Дана. Вона вже один раз обговорювала це з подругою (Аліна- це людина, яка була в курсі всіх подій життя), що було б цікаво поговорити з цією загадковою жінкою поза межами пари, дізнатись, яка вона, бо знали про неї дуже мало в порівнянні з іншими викладачами. 

Прийшовши додому з'явився ще один третій образ - жінка яка може просто принизити одною фразою, одним словом, поглядом, до неї можна записуватись на курси під назвою" Як тонко загнобити людину, щоб вона навіть цього не зрозуміла".
В той же вечір був написаний один невеликий куплет вірша, який згодом стане вирішальним для нашої історії:


Вона швидко загнобить тебе, 

Якщо ти не напишеш Recipe. 

Єдине що настрій піднімає, 

Коли у вайбер вона відкриточку кидає.


В той вечір Дана зрозуміла, що на наступну пару вона вивчить тему ідеально і доведе, що і без підказок з монітора комп'ютера може отримати омріяну 10.