Глава 31

Наступні дні були повністю заповнені різними іграми. Саллі не могла сидіти на місці, тому ми з Крісом постійно придумували, куди б нам сходити, щоб діти вимотались так, що вже нічого не хотіли. Сем, звісно, був спокійніший, він більше спав, ніж хотів, щоб ми його розважали, але все ж, ми брали малого з собою. Між іншим, це не таке вже й погане фізичне навантаження. Хочете схуднути? Народіть дитину, з нею ви не будете мати часу ні поспати, ні поїсти.  
Звісно, я утрирую. Все таки звідки мені знати, що таке бути матір’ю? Я й своєї навіть не знала... 

Мені в обличчя прилетів м'яч і я не встигла відвернутися. Зараз ми були в басейні і я спостерігала за тим, як Саллі вчиться купатися разом з тренером. Я сама нормально плаваю, але я вчилася на пластиковій пляшці. Навряд, це спрацює з Саллі. Кріс поїхав в офіс, але обіцяв скоро повернутися.  
Щодо Еріка... Сьогодні він якось дуже дивно поводився. Ми говорили по відео-чаті і хлопець постійно таємничо посміхався. Що ж, можливо, в нього якийсь сюрприз для мене? Побачу, коли він приїде.  

— Я хочу їсти, — повідомляє Саллі.  
— Ходімо, — посміхаюсь, — Я бачила тут кафе неподалік.  
Дівчина пішла переодягнутися, а я відправилася чекати її біля роздягальні.  
— Я встиг? — підходить Кріс.  
— Так. Зараз підемо їсти.  
Кріс киває і дивиться в свій телефон переписуючись з кимось.  
— Тільки не злись, — чомусь говорить Кріс.  
— З якого це дива я повинна злитися? — дивуюсь. 
— Кай приїде, — ставить перед фактом.  
— Що?! — кричу.  
— Що сталося? — підходить Саллі, розпускаючи своє волосся.  
— Ти просила, щоб дядько Кай приїхав, от він і приїде.  
— Справді? — радіє Саллі.  
— Ти хотіла, щоб він приїхав? — мій тон звучав, мов обвинувачення і дівчина опустила очі додолу. 
— Так, — тихо зізнається і я голосно зітхаю.  
Саллі відправилась до машини, а я не хотіла нікуди йти. Побачити його, коли стільки часу минуло? Згадати все, що я вже забула? Як мінімум, намагалась! Я точно ще не готова до цього.  
— Кет, він приїде до Саллі. Можеш навіть не дивитися на нього, — намагається покращити становище Кріс.  
— Ніби це буде так легко зробити...  
Хлопець дивиться на мене, а я на нього. Здається, що мені не потрібно нічого пояснювати. Він і так все бачить.  
— Можеш стояти позаду мене. Тоді він тебе точно не побачить. Як і ти його, — пропонує.  
Я хмикнула і пообіцяла подумати над цим.  
В тривожному настрої ми поїхали в кафе.  
Нам пощастило, що залишився ще один вільний столик. Правда, він був в самому кутку, але нас це не турбувало. Саллі замовила тістечка, я каву, Кріс нічого. Він лише сидів в телефоні, зосереджено щось читаючи.  
Ми просиділи хвилин двадцять і я хотіла вже піти забрати наше замовлення сама, коли воно приземлилось прямо перед моїм носом.  
— Приємного апетиту, — а ці слова належали зовсім не офіціантці. Вони належали моєму минулому, яке, якогось чорта, ввірвалося в теперішнє...  
— Привіт, — це я сказала? Схоже, на те.  
Кай змінився. Волосся стало коротшим, очі виглядали втомленими. А ще на ньому теж був костюм подібний тому, що носив Кріс. Він став серйознішим і, як обіцяв Кріс, навіть глянув на мене.  
— Привіт, — глухо відповів і сів ближче до Саллі.  
Вони тихо переговорювалися про щось, я мовчала і роздивлялася чашку. Мені було прикро від того, що Кай навіть не подивився. Втім, я не сильно змінилася зовнішньо... Підстриглась, тепер волосся не діставало до пліч, зробила ще одну дірку в вусі, трішки вище, ніж в мене вже було.  
Я витягнула з рюкзака черговий детектив. Вони зацікавили мене, особливо подобалися ті, які тримали до останнього...  
За читанням я зовсім не замітила, що на дворі вже стемніло. «Отямилась» тільки, коли хтось потрусив мене за плече.  
— Де Кріс і Саллі? — піднімаюсь та оглядаю все довкола. Кафе значно спустіло... Залишились лише дві пари і ми з Каєм.  
— Чекають в машині. Поквапся, Кріс нетерпеливий.   
— Та, ви цим схожі, — слова вилітають перш, ніж я встигаю подумати.  
Кай нарешті повернув голову, щоб показати свою роздратованість.  
— Я б не приїхав, якби не Саллі... 
— Я нічого не казала, — червонію через те, що дуже хвилююсь.  
— Ти ні, а Кріс так. Йди, — і відвертається, щоб підійти до офіціантки та розплатитися.  
Як зачарована, беру сорочку з крісла, яку я зняла і виходжу на подвір’я. Влітку важко дихати, сонце так палить, що це жах. Тому я була рада відчути легку прохолоду.  
Підійшла до машини і побачила, що Саллі вже солодко спить на задньому сидінні. Я сіла біля Кріса.  
— Він поїде з нами? — питаю.  
— Кай приїхав своєю машиною, — відповідає Кріс. 
— Тоді їдьмо?  

— Поїхали.  
Хлопець завів машину, я поглянула у вікно і побачила, що Кай вже вийшов. Як же я жаліла, що не можу розгледіти його очі з такої відстані.  
Тея щоразу дзвонила о 10 вечора, щоб поговорити з Саллі і спитати, як я справляюсь. А Роуз навпаки, дзвонила вранці і говорила, що маю зробити. Ніби я дійсно могла це забути.  
Ерік написав, щоб я приїхала додому. Я здивувалась і здогадалась, що, мабуть, це і був сюрприз — він приїхав раніше, ніж планував. Спитала в Кріса чи зможе він посидіти з Саллі та Семом, який теж спав поруч із дівчиною. Кріс погодився і підвіз мене до нашої з Еріком квартири.  
— Бувайте, — захлопнула двері.  
Я підняла голову і побачила, що світло в нас вже горіло. З посмішкою я забігла на наш поверх. Ліфт тут теж є, але я нізащо не буду на ньому їздити.  
Як тільки я відчинила двері, то зрозуміла, що, мабуть, помилилась, бо світла не було. Вірніше від ламп, натомість я побачила свічки, які простягалися вздовж коридору. А на самій доріжці розсипані пелюстки троянд. Заграла якась мелодія і я пішла за свічками.  
Ерік стояв посеред вітальні з букетом троянд. Я ошаленіло видихнула і роззирнулась, переконавшись, що правильно зайшла. На хлопцю був чорний елегантний піджак і такого ж кольору штани... Він посміхався і дещо, нервувався. Треба казати, як я почувалася? Жахливо! В голові вже будувалися здогадки, що зараз буде і єдине бажання, яке в мене при цьому виникало — це втекти.  
— Ем... Що це все означає?  
— Я... Дідько, — вилаявся, — Не знав, як правильно це зробити, тому нехай буде, як є. Кхм, — прокашлюється і стає на одне коліно, в руках він тримає маленьку червону коробочку, — Кеті, — урочисто промовляє, — Я знаю, що це можливо, дуже рано, але ти важлива для мене. Я кохаю тебе і хочу, щоб наші стосунки не просто стояли на місці... Я говорю якусь дурню, — видає смішок і виглядає дуже розгубленим. Прямо, як в той день, коли в нас було перше побачення, — Словом, чи згідна ти стати моєю дружиною?  
— Пронеслися сотні думок, спогадів всього, що між нами було... Смішні побачення, милі поцілунки в щічку, відверті погляди, коли ми були одні... Спільні вечори, ранки, перегляди фільмів і прослуховування музики, яка в нас була майже однакова. Все таки ми мали схожі смаки.  
— Кет, — повторює Ерік, нервуючись.  
Мабуть, це дійсно надто рано, але мені добре з ним... Я хочу вірити йому, хочу вірити в нас... Тому... 
— Так, Ерік, — шепочу, — Так.  
Хлопець піднімається і заключає мене в свої обійми. Потім надягає обручку на палець і цілує. Сліз не було, як і якоїсь магії, але... Тоді я думала, що все правильно. Як же я помилялась...