Глава 28

Я сиділа на кухні з виключеним світлом та дивилася, як свічка, яка видавала хоч якесь освітлення повільно згорала. Я чекала, що Кай хоча б подзвонить. Втім, це завелика честь для мене.  
Зробила глибокий вдих і видих та свічка погасла.  
Після того, як я потанцювала, Кріс викликав мені таксі та я поїхала додому. Не до Еріка. А в свою квартиру, яка весь цей час пустувала без мене.  
Довелося прибратися, стерти пилюку. Все це я робила прямо в тому платті, в якому приїхала. З тією ж зачіскою та макіяжем, який мені зробила Тея.  
Я піднялася та пішла в його кімнату. В краю біля шафи стояв мольберт з фарбами. Запах сирості мені не сподобався, але я не хотіла вже нічого робити. Навіть плакати більше просто не мала сил.  
Я не замітила, як заснула. Довелося прокинутися тільки, коли почула дзвінок у двері. Протерла очі та попленталась відкривати.  
Пульс прискорився, коли в дверях я побачила Кая. На ньому вже не було того дурнуватого костюму. Він був в своїх джинсах, кросівках та пальті. Очі знову сяяли тим невідомим блиском, який подобався мені і водночас, захоплював. 
—  Впустиш? — питає.  
— Від моєї відповіді щось зміниться?  
— Ні, — чесно відповідає і заходить.  
Він притягує мене до себе і цілує. Голова почала крутитися, а ноги ледь тримали. Скажу, що це все лише через втому.  Не роззуваючись, ми дійшли до його кімнати.  
— Кай, — заставляю хлопця зупинитися.  
— Що?  
— Я не погоджуюсь на це все, — нарешті вимовляю.  
Серце протестуючи б'ється, адже воно оживає тільки поруч з ним. Але зараз мені необхідно керуватися розумом інакше я перетворюся на людину, яку зненавиджу.  
— Це добре, — раптом каже.  
— Що добре?  
— Що ти не міняєш свої принципи за ради мене.  
Він замовк. Я стурбовано чекала, що буде далі, але хлопець мовчав.  
— Тоді...— намагаюсь сказати, але мене перебивають.  
— Ляж зі мною, — просить і плескає рукою по ліжку біля себе.  
Мовчки я підходжу та лягаю на іншу частину ліжка. Кай притягує мене до себе, цілує в плече.  
— Я теж не погоджуюсь, — каже він, — Я не погоджуюсь з тим, що ти з Еріком. Та, взагалі, з будь-ким!   
— Але... 
— Залишимось друзями? — знову перебиває мене. 
— Кай, — гірко сміюсь, прикриваючи очі, — Ти міг вибрати стільки жахливих фраз. Чому саме ця?  
Він проігнорував моє питання, тільки сильніше притиснув до себе, щоб я не змогла заплакати.  
— Ми не будемо друзями, — шепочу, — Ми пробували, не вийшло. А страждати я більше не хочу, Кай.  
— Кет... 
— Зроби те, що я тебе зараз попрошу.  
— Що саме?  
— Не з'являйся в моєму житті, — я сказала це так тихо, що не була впевнена чи він почув мене. Тому ще раз вдихнула і продовжила, — Живи своїм життям, а мені дай жити моїм. В тебе тепер власна сім’я, — видаю смішок, — Так будь же з нею. Я... Відпускаю тебе. Зроби те саме для мене.  
— Чорта з два... 
— Кай, — я стискаю його руку, — Ти хоч розумієш, як боляче мені зараз робиш?  
Це моя остання спроба. Якщо він не погодиться, то я сама зникну з його життя і буду знати, що абсолютно нічого для нього не означаю.  
— Спи, — врешті, промовляє хлопець.  
Не маючи більше, що сказати я закрила очі і спробувала розслабитись. В голову лізло ще стільки неприємних думок, але вони відійшли на задній план, як тільки мене накрили покривалом та притиснули до себе.  
*** 
Хлопець міцно тримав у своїх руках дівчину, яка безсумнівно тепер найдорожче, що в нього є. Вона найважливіша з усіх, найрідніша, але... Не його.  
Кай провів рукою по її неслухняному волоссі. Вона не побачить його вранці... І взагалі ніколи. Він виконає те, що вона хоче. Зрештою, це буде справедливо і правильно, а він вже давно забув, як це. Тільки чомусь відпускати її зовсім не хотілось. Поки вона тиснулась до нього, була така спокійна і піддатлива. Кай не сумнівався: якщо б він продовжив відмовлятися від її прохання, вона б здалась. Тільки з нею він хотів спробувати бути хорошим хлопцем.  
Кай піднявся і накрив дівчину покривалом. Він обійняв її наостанок і вийшов з кімнати, закривши за собою двері.  
Хлопець спустився сходами вниз і заліз в машину. З силою вдарив по керму та приклав до нього голову, важко дихаючи. Він завів авто і поїхав туди, де йому точно допоможуть випустити пар. 

 
Після того, як хлопець сказав «так» він не міг пропустити жоден рух Кеті. Важливо було знати, що з нею все гаразд. Втім, дарма він думав, що вона не витримає, дівчина міцно трималась на ногах. А потім ще й добряче відтоптала їх Крісу. А от наречена Кая була зовсім не до вподоби його брату. Не те, щоб Кай його слухав, але все ж він був приємно здивований, коли побачив, що вони з Кеті нормально розмовляють. Хоча, він добре знав, що Кріс випив.  
Кай під'їхав до спорт-клубу та залишив машину на паркінгу. На вході сидів охоронець, який впізнав його та пропустив. Піднявся на другий поверх та відкрив своїми ключами зал для боксерів. Він відчув неймовірну потребу в тому, щоб побити щось. Наприклад, грушу.  
Хлопець мав ключі від залу тому, що колись займався там мало не щодня. Його власник познайомився з ним і якимось чином, ці двоє стали хорошими друзями.  
Кай переодягнувся та надів рукавиці. Хлопець почав наносити удари за ударом, з кожним разом відчуваючи полегшення. Або ж сильніше бажання набити пику містерові Олсену. Не допомагало.  
— Чорт!  
Кай скинув свої рукави і почав наносити удари в стіну, стиснувши правильно кулаки та збиваючи кістки. Глухий звук відбивався в пустому приміщенні. Хлопець не звернув уваги на скрип дверей. Вже за секунду його відтягували від стіни і намагалися привести до тями.  
— Кай! — кричав чоловічий голос. Він вдарив його кілька разів по обличчі перш, ніж хлопець впізнав старшого брата.  
Його дихання почало відновлюватися. Чорна смуга, яка була перед очима зникла. Він прислонив голову до стіни і закрив очі.  
— Це через неї, так? — здогадався Кріс, який вже вдруге знаходить брата в такому стані. Правда, вперше, він запізнився.  
Кай проігнорував його питання.  
— Кай! — знову кличе Кріс, — Сходи в душ, — радить, — І холодний. Заспокійся.  
— Вони все ще святкують? — мертвим голосом проговорив Кай.  
— Так, — відповів Кріс і сів так само, як брат, спершись об стіну, — Мері п'яна. Кричала, де ти, знову почала психувати.  
Хлопець скривився, коли згадав ту картину. Наречена брата і так виводила його з себе своєю присутністю, а тепер він взагалі почав її зневажати. Втім, Кай мав такі ж почуття до неї.  
— Де ти був?  
— В Кет, — коротко відгукнувся молодший брат.  
Кріс більше не ставив питань. Він бачив, як втомився від всього цього Кай. І йому було жалко Кеті. Обоє стали заручниками ситуації.  
В голові Кая зараз був безлад. Він ніяк не міг збагнути, яким чином йому вилізти з цього лайна? Схоже, виходу немає. Від цього хотілося тільки сильніше вдарити об щось. Хлопець почувався, ніби загнаний у клітку звір. Не знав, як вийти звідти, але як тільки це станеться, він знищить все довкола.  
В ту ніч двом хлопцям був необхідний розв'язок задачі, яку вони самі ж склали. Перший думав над тим, як помститись за дівчину, яку втратив, а другий, як отримати жінку, яка мала своє життя і не хотіла руйнувати його через якусь помилку...  
Кріс і Кай, мабуть, вперше зрозуміли, що таке підтримка брата. Їм не потрібно було розмовляти чи жалітися на щось. Достатньо всього лише розуміння, що жоден з них не кине іншого в біді. Хлопці просиділи до самого ранку так, один біля одного, погляди напрямлені будь-куди, думки розривали їх. Але вони знали, що ранок мудріший за вечір, тому були готові до нового дня та рішень, які повинні змінити подальші події.  
Втім, Кай забув про одну маленьку деталь: він не залишив жодної записки, нічого, коли поїхав від Кет. Вранці дівчина прокинулася і вже злилась на сонячний день тому, що в її душі була зовсім інша погода. Кеті було дуже боляче того ранку, хоч вона і знала, що сама попросила його піти.  
За одну ніч і день змінилося стільки всього. Якісь люди пішли з твого життя, якісь прийшли... Через деякі рішення тобі довелося провести цілий день в сльозах, але зате ти знала, що робити наступного разу. І не дивлячись, на пустоту, яка була в обох серцях, в них залишалася краплинка надії на краще. Вона ж у всіх людей є? Ти чекаєш, що все ж станеться щось хороше тому, що це заставляє тебе рухатись далі. Залишалося думати, що ці двоє не втратять своїх сподівань на краще...