Глава 16

Мабуть, коли ти давно не була на побаченнях, то швидко забуваєш, як на них потрібно поводитися, що одягати та, що говорити. В моєму випадку, я взагалі не розуміла, навіщо погодилася. В цілому, Ерік хороший хлопець, але я знаю, що в нього ніяк не вийде зайняти місце в моєму серці. В ньому тільки одне крісло, вірніше, трон, який займає Кай.  
— Спокійно, зараз ми все зробимо, — а от Роуз підійшла до цієї справи серйозно.  
Вона притягнула з собою цілий чемодан косметики і різних суконь, хоча ми обоє знаємо, що вони будуть мені малі. Втім, її це не зупиняло. Дівчина прийнялася крутити моє тільки нещодавно випрямлене волосся, вона нанесла на нього стільки лаку, що я почала кашляти.  
— Потерпи, краса потребує жертв, — «мудро» сказала.  
— Людських? — питаю, але вона проігнорувала мене.  
Треба визнати, що Розі дійсно впоралася зі своєю справою. Малювалася вже я сама, але своєю косметичкою, бо деякі засоби, що були в неї я навіть не знала як наносити! Хоча вважала, що досить нормально розуміюсь на цьому.  
— Готово! — дівчина повертає крісло в якому я сиділа весь цей час, до дзеркала, що стояло у прихожій.  
— Вау, — не стримуюсь.  
Розі підкреслила мої очі, виділивши їх(тут вже я сама попросила, бо погано справляюсь зі стрілками та тінями). Вона дістала з моєї шафи плаття, яке було б добре носити влітку, але не взимку! Це було біле плаття з мереживними вставками на грудях. Виглядало, ніби корсет, але створювало ефект жіночності, а от спідниця, яка розвивалася, якщо покрутитись, ефект легкості. Моє руде волосся ідеально підходило до нього і я вже розуміла, що доведеться захворіти, але виглядати гарно. Одягнула високі ботфорти, які позичила Роуз і прийнялася крутитися перед дзеркалом. Я виглядала чарівно, хоч і по простому.  
—  Я казала, що треба було мені дати намалювати тебе всю. Хоч червону помаду візьми, — жалібно просить, але я ніяк не погоджуюсь.  
Можливо, якщо б в мене були пухлі губи, то це й справді виглядало б красиво, але вони тонкі! Не дуже, але й не достатні для помади. А просити Розі вже й губи мені намалювати,  здається, занадто.  
— Ти готова, красуня. Підкори його цнотливе серденько, — каже наостанок.  
— Яке серденько? — цікавлюсь і накидаю поверх пальто.  
— Кай розповів, який в нього голос і, як він говорив, от я і подумала...— сміється подруга, але я не слухаю того, що вона сказала.  
— Коли він тобі це сказав?  
— Ну так, — поникла дівчина, — Сьогодні вранці. Він приїхав до Теї, а я була в неї.  
— Ясно, — незрозуміло чому киваю і цілую Роуз в щоку, — До зустрічі.  
Виходжу з під'їзду і пронизливий вітер відразу потрапляє на мене. Кутаюсь сильніше, але це не надто допомагає. Дідько! А мені ще до метро пхатися. Мабуть, варто було погодитися, щоб він сам забрав мене.  
— Ти збожеволіла?! — звучить голос Кая позаду мене і обертаюсь.  
Хлопець широкими кроками підходить до мене.  
— На вулиці мороз, а ти в якомусь пальті?! — обурюється.  
— А сам кращий? — виразно дивлюсь на його чорне укорочене пальто.  
— До чого тут я? Я ніколи не хворію, а ти можеш. Йди додому.  
— Не піду. Я вже і так запізнююсь, — нетерпеливо кажу і хочу піти.  
— Куди це? А! В тебе ж побачення, — з якоюсь недоброю посмішкою промовляє, — Сідай, я підвезу.  
— Не варто, — пробую звалити, але в мене це не виходить. Кай бере мене під лікоть і веде до своєї машини. Відкриває двері і буквально впихає мене всередину.  
— Сиди смирно, — наказує і чомусь я навіть не думаю сперечатися.  
Хлопець обходить машину та сідає на водійське місце. Лише раз він розвертається до мене, щоб застебнути ремінь безпеки. Він нього, як завжди був запах сигарет і...кориці? Схоже на те.  
— Змінив одеколон? — цікавлюсь, поки його впевнений профіль веде автомобіль до центру, де ми домовились зустрітися.  
— Це Тея, — хмуро відповідає, — Підсипала мені кориці в каву!  
Я взяла телефон Кая, ввела пароль і ввімкнула музику. Він не слухає радіо, але не проти власного плейлиста. А мені хоч би щось, тільки не тиша. 
Я розглядала пейзажі за вікном і з подивом відмітила, що ми вже прибули. Я спробувала придивитися і побачити Еріка. Нажаль, мені це вдалося. Хлопець сидів біля фонтану і тримав в руках якийсь букет.  
— А в нього на тебе великі плани, — зі сміхом каже Кай, коли бачить, куди я дивлюсь.  
— Можливо, — відстібаю ремінь і відкриваю дверцята машини, коли хлопець перехоплює моє зап’ястя.  
— Тільки будь обережна. Я вже казав, що він мені не подобається.  
— Я дала шанс твоїй Мері, — вкотре повторюю, адже вчора він дістав мене цими розмовами, — Тебе ж я прошу просто не лізти. Сама розберусь, — грубо відповідаю та гримаю дверима.  
Невпевненою ходою йду до Еріка. На ньому тепла куртка, шапка і якісь штани. Схожі на ті, що є в Кая, спеціально до костюмів, але які він вперто ігнорує, бо віддає перевагу джинсам. Весь образ Еріка робить з нього якогось підлітка. Мені хочеться сміятися з такого, але потім я згадую, що сама нічим не краща. В платті приперлась! В мороз!  
— Привіт, — привертаю увагу хлопця.  
Ерік піднімається і його сірі очі проходяться по мені. Захотілося ще сильніше прикритися, але не від сорому, а від такого неприємного погляду.  
— Привіт. Це тобі, — протягує мені букет польових квітів.  
— Дякую, — не знаю, як реагувати, адже такий...віник... Я збирала, коли була мала і ми з моєю тодішньою сім’єю ходили в ліс.  
— Ходімо? Фільм почнеться за кілька хвилин, — він подає лікоть, показуючи, щоб я протягнула руку.  
— Звісно, — погоджуюсь і очікую, що це буде один з найнудніших днів у моєю житті.  
*** 
Поки дівчина йшла під руку разом зі своїм знайомим, її друг не хотів так просто їхати і залишати їх удвох.  
Кай сидів в машині та спостерігав за всім: як вона підійшла до нього, як він подав букет, при цьому його погляд був прикований до її ніг! Дивно, але хлопцю це не сподобалося. Раптом він відчув бажання набити пику незнайомій людині. Раніше в нього таких бажань не було, хіба, коли він бачив Алекса. За те, що він робить з сестрою Кай був готовий не лише вдарити його, а добряче побити, а то й знищити. Тільки маленька Елі стримувала і очі сестри, які показували, що без нього вона навряд зможе. Кай ніколи не розумів цієї прив'язаності. Якщо ти йому не потрібна, то немає сенсу нав'язуватись. Йому ні за ким не доводилося бігати, всі, кому він був потрібен самі його знаходили. А ті, хто був потрібен йому... Завжди поруч.  
Принаймні до сьогодні. Якесь почуття, ніби той хлопець спробував забрати щось, що належить йому. Це було неприємно, хоч Кай ніколи не був жадібним до бідних. А саме таким він вважав Еріка. Ще й той писклявий голос... Жодна дівчина в його оточенні так не говорила, а він говорить... Чим злить. І те, що зараз вони разом заходять в торговий центр, а потім, сидячи поруч, будуть дивитися фільм теж. Ну а Кай вже точно знав, що просто фільмом там не обійдеться і чомусь це заставило його руки стиснутись в кулаки.  
Хлопець завжди був рішучий, йому легко давалося з чимось погодитись або ні. Але зараз він ніяк не міг визнати, що саме так злить його: те, що той хлопець — простий шмаркач чи те, що вона погодилася піти з ним?  
Втім, нічого змінити він не міг і лізти не збирався. Ще дістане потім від Кет. Нащо йому таке щастя? А вона вміла мстити... Він добре пам’ятав, коли прокинувся з рожевим волоссям вранці після того, як не погодився взяти її з собою на концерт улюбленої групи. Насправді, він просто не хотів, щоб з нею там щось сталося, а вона образилась...  
Кай саме виїжджав з паркінгу, коли його телефон задзвонив. На екрані висвітлилось спляче обличчя Мері. Він встиг її сфотографувати, поки вона спала, поклавши голову йому на плече.  
— Так? — відповідає.  
— Кай, ходімо сьогодні на каток! — з дитячими нотками в голосі, пропонує.  
— Каток? — не сильно схвалює цю ідею.  
В цей момент він згадав, як прийшов якось на каток з Кеті. Вона й справді вміла кататися, прирівнявши ролики до коньків. Тоді вони так сильно захопилися катанням, що врізались одне в одного. Але найгірше те, що в Кеті з'явилася гуля на лобі, а в нього ні! Як же вона злилась тоді... До неї боялися підходити.  
— Кай, ти мене слухаєш?  
— Так, — обманює, щоб не засмучувати, — Гаразд, поїдемо на каток.  
— Ура! — щиро радіє і він вкотре дивується цій дівчині, — Я пішла одягатися. 
Кай зосередився на Мері. Він і досі не розумів, як так сталося, що вони разом. Наче ще зовсім недавно, лише зустрілися. Мабуть, так і приходить розуміння того, що це твоя людина? Але хлопець не був в цьому впевнений, бо коли дівчина сама напросилася, щоб зустрічатися з ним, єдиною думкою в його голові була: чому б ні? Десятки дівчат почали набридати. Він вже не запам’ятовував їхніх імен, хотілося чогось більш постійного. Іноді хлопець ловив себе на тому, що мати сім’ю не така вже й погана ідея, хоча раніше був зациклений лише на роботі або творчості.  
До речі про останнє: йому потрібно було ще виконати кілька замовлень на портрет, тому він вирішив, що візьметься за це на вихідних. Якраз Кеті буде вдома, а не в коледжі. А за подругою він дійсно скучив. Особливо, за її витівками. Вірніше, придумував він, але вона завжди підтримувала любу авантюру. Деколи Кай дивився на неї і думав: чому вони не можуть бути більше, ніж друзями? Але швидко відмітав ці думки, адже знав, що тоді просто все зіпсується. А, щоб там не було, саме їхню дружбу він цінував і не хотів, щоб їй було боляче.  
Хлопець під'їхав до свого будинку та піднявся в квартиру. Його чекала дівчина, яка наївно вірила, що він кохає її. Вона й не здогадувалася, які таємниці приховує його душа.