4

Саме весілля пройшло на славу. Погода видалася мов на замовлення. Було тепло, погоже, й сонячно. Наречені виглядали неперевершено щасливими та радісними. Гості забавлялися від душі. Навкруги панувала атмосфера урочистості, свята, веселощів. Та незважаючи на ейфорію розваг, що охопила чи не кожного на весіллі, мені чомусь було трохи журливо на душі. Згадувалася минула ніч любощів з Дариною. Я думав про те, що трапилася, і не міг збагнути, що зробив не так, та чому жінка почала мене уникати. Незважаючи на всі мої намагання білявка більше не промовила до мене і слова. Вона наче боялася залишитися на одинці зі мною хоч на одну хвилинку.

Так мені й не вдалося тоді порозмовляти з Дариною. Відразу, після весілля, я вернувся до себе додому. А вже за декілька днів потяг відвіз мене в чужинську столицю, де на мене чекала моя будівельна бригада. В нескінченних робочих буднях спогади про білявку й те що між нами трапилося, зізнаюся, потихеньку зблякли. Не те, щоб я остаточно забув про неї. Просто почав сприймати те, що трапилося як прекрасний сон, який вже мабуть ніколи не повториться. А сама жінка стала такою собі казковою феєю котру мені напевне вже не дано буде хоч ще раз побачити.

Однак я знову помилився. З приходом весни Катря у телефонній розмові проговорилася, що її тітка Дарина на четвертому місяці вагітності. Не треба було мати багато кмітливості, щоб здогадатися хто батько дитини котру вона носить під серцем. Проте це вже зовсім інша історія.