3

Поки я все це розповідав Дарині, ми непомітно підійшли до її обійстя. Жінка провела мене в невеличку кімнатку, вправно застелила постіль і побажавши доброї ночі залишила наодинці. Я похапцем роздягнувся й швидко шмигнув від товсту пухову ковдру, з єдиною думкою добряче відпочити та гарно відіспатися до прийдешнього весільного торжества. Та цього мені в ту ніч не вдалося зробити. Вже напівсонний почув як тихо рипнули двері й до мене донісся ледь чутний шепіт хазяйки дому:

– Василю, вам ще щось потрібно?

– Ні, дякую, – відповів я з зусиллям відганяючи солодку дрімоту. Розплющивши очі побачив у відчинених дверях Дарину. Молодичка була в блідо-рожевій нічній сорочці, крізь тонку тканину якої, рельєфно вимальовувалися звабливі округлості її жіночих принад. Одного погляду кинутого на цей спокусливий силует вистачило, щоб всередині мого єства забриніла струна плотського бажання. Сон вмить зник, зате зі все більшою силою почалося розгорятися невгамовне прагнення оволодіти цієї жінкою. І вже не в силі стримати свою жарку хіть попрохав Дарину принести мені води, начебто – промочити горло.

Жінка зникла на декілька хвилин, а потім з’явилася зі замовленим мною питтям. Зупинившись за крок від мене, вона поставила горнятко з водою на тумбочку що стояла біля ліжка де я лежав, й на якусь хвильку завмерла. Мене, духмяною хвилею, обвіяв її незабутньо-незрівняний запах. В ньому гармонійно поєднувалися аромати ромашки, що линув від довгого хвилястого волосся білявки; бузку, який струменів від її свіжовипраної нічної сорочки; молодого жіночого тіла, різнобарвний букет якого не описати простими словами, проте який неабияк розбурхав мою чоловічу уяву та фантазію.

Не в силі вгамувати своє збудження я інстинктивно схопив рукою Дарину за литку ноги коли вона збиралася залишити мою кімнату і благально попрохав:

– Не йди… Залишися… Давай поговоримо…

Жінка завмерла і здивовано запитала:

– Про що поговоримо?

– Побудь ще поруч мене. Розкажи ще щось про себе. Я ж майже нічого не знаю про твоє минуле життя.

На мій подив білявка прислухалася до цього прохання. Жінка нерішуче присіла на краєчок ліжка де я лежав, здавалося і не помічаючи моєї долоні на своїй нозі. Важко зітхнувши вона журливим голосом повела далі:

– Та навіть і не знаю, що вам розказати такого про себе, Василю. Все у мене в житті було якось одноманітно, буденно й без особливо значущих доленосних подій. Відучилася сільській школі. Потім у районному технікумі здобула професію фельдшерки. А далі пішла працювати у місцеву амбулаторію. Оце і все моє минуле.

– А як з особистим життям? – відверто запитав я відчуваючи як миттєво напружилася жіноча литка під моєю рукою.

– Та не склалося воно у мене. Спершу все якось ніколи було. Весь свій вільний час віддавала навчанню. Багато доводилося допомагати хворим батькам по-господарству. Зрештою, як і більшість дівчат наївно мріяла про принца на білому коні. Коли ж невідкладних справ стало менше й ілюзії юності розвіялися, виявилося що мій час безнадійно проминув. В селі достойних хлопців і так обмаль, і поки я вирішувала свої проблеми, підросли молодші дівчата, котрі швидко «розхапали» тих хто міг мені сподобатися. Залишилися лише п’янички, нероби та відчайдушні гультяї котрих по виганяли з дому дружини. Однак навіть їх, зважаючи на мою нерішучість, незугарність й вік, привабити до себе не вдається.

– Та який у тебе вік на незугарність? – не погоджуюся я з жінкою.

– Ну не скажіть, – ще раз сумно зітхнула Дарина. – Як не як, а мені вже майже тридцять. Тай постава, самі бачити, у мене низенька й дещо товстувата. Таких чоловіки не люблять.

– Хто тобі таке дурне сказав? – усміхнувся я. – Мені от завжди подобалися жінки твоєї комплекції. Він них так здається і віє доброзичливістю, щирістю й сімейним затишком.

– Ви напевне жартуєте з мене? – не вірить моїм словам білявка.

– Аж ніяк.

Після цих слів моя рука, яка до того часу повільно ковзала вверх по жіночій нозі, безсоромно шмигнула під нічну сорочку білявки. І тут я несподівано виявив що моя співрозмовниця без нижньої білизни. До мене чомусь враз «дійшло» все те, що відбувалося в цій кімнаті останніми хвилинами. Надмірна турбота Дарини про мене, її «мимолітна» затримка з горнятком води, покірна «слухняність» жінки коли я попрохав її залишитися й порозмовляти зі мною.

Все чітко стало на свої місця. Все було зрозуміло на рівні підсвідомості. Все знаходилося в тому стані усвідомлення, коли кожен чоловік розуміє свою жінку без зайвих слів, без всяких розмов, на межі надприродного бажання. Все опинилося у тому світосприйнятті, в якому віковічні інстинкти вибирають замість тебе. Самі переважать твій здоровий глузд, самі вирішать твою поведінку, самі віднайдуть виправдання аморальності, самі визначать в які обійми пристрасті, як і коли себе кинути.

Тож вже без всяких сумнівів, без зайвих слів, рішуче притягую жінку до себе і жадібно впиваюся в її до безумства солодкі вуста…                 

Краєм ока я спостерігав за Дариною. Ми не спали цілу ніч, і тепер в перших проблисках світла її лице здавалося дещо жорстким. Передсвітанкові сутінки різко окреслювали контури круглого обличчя, прямий ніс, не по жіночому квадратне підборіддя. Вилиці були високими, очі – великими. Дарина не була красунею а прямому смислі цього слова, та видавалася дуже привабливою молодичкою.