INDIGO

П’ятниця, 9 листопада, клуб «INDIGO»

Аня стояла під одним із місцевих клубів, намагаючись розгледіти у натовпі знайомі обличчя. Свій брючний костюм вона змінила на не менш захоплюючу чорну вечірню сукню. Образ доповнювали чорні підбори та клатч. Нарешті вона помітила як до неї підходить висока худорлява шатенка в темній як ніч куртці, червоно-чорній рубашці в клітинку, рваних чорних джинсах та червоних кросівках. «Хм, а вона сьогодні по особливому приваблива» подумала Аня, коли та нарешті підійшла впритул до неї.

Guten abend, meine Liebe(1), - привіталася Ната, підступивши ближче аби поцілувати подругу в щічку.

Ти чудово виглядаєш! - відповіла Аня. - Ось ті бики, явно хочуть тебе розірвати, як мулету(2) на кориді, - завершила вона, спрямувавши погляд на когось з натовпу.

Пфф, я тебе прошу, це лише так – бички. І вони націлились скоріше на твою апетитну жопку, - промовила Ната, спостерігаючи як подруг  розпливається у посмішці.

Ахахаха, ти як завжди в своєму репертуарі. Побачимо як наші нові знайомі відреагують на твої спроби їх звабити, -  пожартувала Аня, помітивши як подруга одразу змарніла на обличчі.

Вони все ж таки прийдуть? – запитала Ната, засмутившись.

Так, і ще я не розумію в чому проблема. Ще скажи, ніби ти не для них нарядилася.

Що? Ні звісно ж. І якщо ти не помітила, вони, точніше вона мені вибісила з першої секунди знайомства!

Ага, саме того ти на неї весь виступ слиньки пускала?

Я просто слухала пісню! – гаркнула Ната.

Ага, і про що вона була? – запитала Аня, чим не на жарт збентежила подругу. Ната і дійсно не пам’ятала жодного слова.

Єдине що вона пам'ятала був її погляд, такий ніби вони знайомі не один рік і їх пов'язувало дещо більше чим проста дружба. Ната закрила очі аби пригадати кожну деталь того виступу. Вона не пам'ятала слів, але це і не було потрібно адже від всерівно викликав мурашки по її тілу, а може це вона?  Помітивши, що подруга вся в собі, Аня пхнула її в плече зі словами:

Ей,  ти чого?  Ось доречі і вони,  - сказала та,  махнувши головою кудись у натовп.

Ната отямилась та поглянула на нових знайомих, що встигли переодягнутися та наближалися до них. Винуватиця її марень виглядала чудово. Тепер Іра була одягнена в чорну спідницю під кросівки, темносиню майку та джемпер. «А вона вміє справити враження гордої та незалежної» подумала Ната. Подруга Іри була трохи більшої комплекції, вища та з чудовим бюстом. Настя була одягнена в сукню тілесного кольору, з відповідним взуттям та аксесуарами,  що підкреслювали її жіночність. Як і довге русяве хвилясте волосся, що спускалося по її плащу з її плеч до поясниці.

*

«Боже,  вона знову дивиться на мене, як то медом намазано. Ще впаде зараз» - подумала Ната, помітивши що Іра наближалася до сходів зовсім не звертаючи на них увагу. Ще секунда і вона б розпласталася прямо перед входом. Секунди вистачило аби її спіймати. Тепер між ними лишалися декілька сантиметрів. Іра відчула силу в руках, що її тримали. І вони знову зустрілися поглядом. Ната дивилася в розширені зрачки і гадала чи це адреналін так подіяв на її знайому чи щось інше. Вони обидві відчували гарячий подих. І хоч це тривало лише декілька секунд.  Так, що ніхто так і не зрозумів, що сталося. Для них час тянувся повільно.

Обережно, - сказала Ната, поставивши Іру на ноги. - Ти в порядку? - запитала вона, доторкнувшись холодною, як лід,  рукою до її щоки, що відізвалося морозом по шкірі.

Так, я.. все добре - відповіла нарешті Іра, приводячи дихання в норму.

Наступного разу дивись під ноги, - сказала Ната, нехотя відриваючи руку від її талії. Якраз коли Настя підійшла до Іри аби впевнетися що та впорядку.

Ну,  раз так справа, з мене випивка за те, що не дала їй впасти,  - сказала Настя, звертаючись до Нати.

Та ладно. За рахунок закладу, - відповіла Ната, перевівши погляд на Іру.

Нуу,  раз ми так всі раптово й швидко здружились, давайте скоріше зайдемо в клуб, поки ці чари не розвіялись, - сказала нарешті Аня, чим викликала у всіх посмішку. Тепер вони учетверо могли нарешті розслабитися після тяжкого тижня.

*

Вся молодь починає збиратися тільки після 22:00 і до опівночі цей ламповий(3) заклад перетворюється в міні-версію Лас-Вегаса, хіба що без блекджеку. Поки ж танцпол був напівпустим: компанія дівчат, що святкувала чиєсь 18-ліття; хлопців, які пожирали їх очима, явно сперечаючись кому ж яка дістанеться. На другому поверсі розмістились декілька парочок, шо прийшли здебільшого позажиматися у закутках. Туди Ната і запропонувала піднятись згодом, а зараз пропустити декілька шотів для хорошого настрою.

Барна стійка була вільною, отож всі четверо розмістилися аби вивчити меню. Аня обрала В-52, солодкі  кавовий та апельсинові лікери разом з Бейлісом, що поступово задали б потрібний тон. Хоча цій завжди дружелюбній, добрій, веселій дівчині, а саме такою її знають найближчі, наврядчи потрібна дозаправка хорошим настроєм. Тому вона завжди обирала солодкі класичні коктелі, що пасували до її ніжної натури, якою вона була завжди, за винятком організаційних моментів, де вона показувала всю свою міць.   Напевно серед усіх вона найменше хотіла напитися. Хоч це був лише початок вечора. Інші ж втілювали свої потаємні бажання дещо міцнішими напоями. 

Настя обрала «Камікадзе»: 50 мл горілки і 15 мл апельсинового лікеру, що може бути простіше. Вона не любила змішувати алкоголь, як власне і Ната. Проте в цій простоті явно ховалось щось більше. Адже чим простіше, тим складніша загадка. «Хм, однако цікаво»,  - подумала Ната, - «вона забрала мій улюблений...  і шот, і образ. Окєй, перейдемо від загадкового до вибухового». Після чого замовила «Хіросіму», вибуховий мікс самбуки, Бейліза і абсента, що цілком відповідав назві. Запалюєш абсент, опускаєш трубочку на дно, прямо до гренадіну, що розпустився як атомний гриб, і залпуєш. Солодкий смак змінюється міцним прогрітим абсетом і тоді бам... вибух головного мозку.