Листи з неба

*** Дзеркало, що бачить усе ***

Ми стояли перед дзеркалом.
- Якщо ми подивимось одночасно…
- Ми згадаємо! - прошепотіла я. - Все.

І ми зробили це.
Відображення змінилось.
Більше не окремі фрагменти, не сни.
Один день. Один момент.

- Це було у 1941. Станція.
Я тікаю. Він кричить моє ім’я.
Постріл. Вогонь. Порожнеча.

- Ти не врятував мене.
- Я не встиг.

- Але я залишилася. Для тебе. І знову повернулась.

Ми не плакали.
Лише тримали одне одного.
І відчували: все, що боліло роками, століттями,
врешті відпускає.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше