Листи з неба
*** Одного разу, до війни ***
Літній вечір. Тепле повітря пахне бензином, ромашками і свободою. Аеродром за містом. Вона сидить на капоті військової машини, босоніж, з розпущеним волоссям. Першим підійшов Сашко - світлий, усміхнений, завжди з жартом на губах.
- Як думаєш, хто з нас тебе сильніше кохає? - Вона посміхнулась, наче це гра.
- Ви домовились, що будете мене ділити навпів?
- Ні, - голос другого був глибшим. Темніший погляд, повільніші рухи. Ігор. Він не говорив багато, але коли дивився - ставало тихо всередині. Сашко засміявся:
- Якщо не поділимо, то принаймні полетимо обидва. Хто повернеться, той твій!
- Не смішіться з таких речей, - її голос тремтів. — Ви обоє повернетесь! І тоді я…
- І тоді ти вибереш! - м’яко сказав Ігор. - Але обіцяй: не будеш чекати, якщо не повернеться ніхто! - Вона подивилась на них. Двох різних. І зрозуміла, що кохає обох. Не тому, що не може вирішити, а тому, що кожен з них заповнив іншу порожнечу.
#560 в Містика/Жахи
#189 в Історичний роман
Відредаговано: 25.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
