Листи самотності

Лист янголу

Я мама янгола.
Навіть не одного.
Я зовсім недавно дізналася, що можна оплакувати ненароджених дітей. Навіть тих, кого втратила на зовсім маленькому терміні.
Нас вчать бути сильними.
Кажуть: «Не плач», «Усі через це проходили», «Нічого страшного, ще буде».
І ти киваєш. Усміхаєшся. Ховаєш біль під тисячею звичних фраз.
А всередині — рана.
Рана на все тіло.
Цей біль не можна ні з чим порівняти. Бо це не просто сум. Це прірва, в яку падаєш без дна. Це безпорадність. Це крик без звуку.
Мої маленькі янголи, я вас любила.
Я встигла вас полюбити.
Я встигла вас захотіти.
Я встигла зрозуміти, що ви є.
Я не знаю, чому так сталося.
Не знаю, що саме я зробила не так.
Пробачте мене за те, що я не змогла.
Я дуже хочу вірити, що ваші душі знайшли інший дім.
Що там вам тепло.
Що ви щасливі.
А я… я навчуся жити з цією тишею.
І пам’ятати вас.

Маленька Мія

Подобається

#574 в Сучасна проза
#313 в Різне

У тексті є: самотність і емоційне здоров'я, стосунки та сім'я, психологія та саморозвиток

Відредаговано: 31.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись