Розділ 6.

Часом мультики набридали. Та й по телевізору могли крутити одну й ту саму серію декілька разів.  Аби не вмерти з нудьги влаштовуємо кафе. Як тільки но в Дідуся вільний день від справ, господарства, роботи то він ставав гостем у супер популярному кафе в центрі Парижа або Італії. Я діставала іграшковий посуд , ляльок, приносила стільці для столиків та майструвала декор з усього , що до рук потрапить. Обовʼязково потрібно намалювати та вирізати їжу з журналів , гроші то взагалі головне. Долари та євро ніщо в порівнянні з рожевими чи фіолетовими купюрами з котами та мишками.… Доречі, на малювання уявних грошенят та їжі витрачалось багато часу але точно результат того вартував. Потім же починалося найцікавіше дійство. Дідусь замовляв страви , розпитував рецепти, передавав вітання та компліменти кухарю, запрошував друзів- іграшок. Через годину роботи кафе в хаті повний безлад та галас. Телевізор на всю гучність , канал М1 ,Селена Гомес чи Шакіра співають. Бабця коли бачила цей хаос то бурчала та сварилась на нас з Дідусем , а ми замість того аби прибрати чи позбирати іграшки - танцювали та вигукували : «не кричи , все добре , зараз по прибираємо !» На що Бабця  цокала  язиком, махала рукою та йшла на кухню. Вдосталь награвшись та набавившись починалось найгірше- прибирання. Як же я не любила цю частину….. але що поробиш. Інколи бувають речі які ми миємо робити незалежно від бажання. І так прибирання входить до цього списку.  Зате у дорослому віці скілл прибирання прокачаний на всі 100%. Та й куховарство не відстаю. Адже досвід в іграшковому кафе нікуди не діти.