Розділ 4

      Літо. Сонце світить яскравими промінням зігріючи все навкруги. Високо в небі літають голуби,а ще вище великий птах- кібчик. Крони дерев шелестять од вітру, наче розповідають історію віків.Різнокольоровими барвами грає сад. Всі зібрались в селі. Тато, мама, я і Бабця з Дідусем. Мама про щось розмовляє з Бабцею.  Бурхливо жестикулюючи, а потім обидві сміються. Їх гомін такий теплий і такий рідний. Тато з Дідусем сидять на лаві за столом теж спілкуючись. Через деякий час Дідусь з Батьком пішли до машини. Акумулятор, інжектор, гальмівні колотки - нісенітниця , проте цікаво.  Мені стало цікаво, що ж означають ці заморські слова. Я підійшла ближче до автомобіля Дідуся. Сірий автомобіль, в народі називався пиріжок. Мені подобався чудернацький вигляд машини. Спереду наче авто, як авто. А ззаду  маленька кімнатка-кібітка з кріслами. Двір був великим, отже, в ньому комфортно розмішувалось дві машини,  Татова і Дідуся. Чоловіки знов розмовляли про ті ж колотки та інжектори але все  більш складніше для мого розуміння. Відкривають капот тицяють пальцями туди. "Що туди тикати?" думаю я.  Стало цікаво. От  і я заглядаю вглиб металевих конструкцій. В ніс одразу б'є запах мазуту і бензину. Шлангочки, коробочки, дроти нічого не зрозуміло, але прикольно. Коли чоловічі розмови стихають я тикаю пальцем в білу штучку , схожу на болтик довгий " А це шо?" питаю.  "Свічки запалювання", " А це?" , " Це двигун- серце машини". Через хвилин зо п'ять мене не зупинити. Питання за питанням і Батько з Дідусем відповідають на них по черзі. Тисячі питань за секунду. Сміються бо інколи не розуміють що саме я описую і на що вказую. Наприклад, квадратна штучка на жалюзі схоже. Ви б здогадались, що я показуюю на радіатор в машині? Думаю, що навряд чи . Так і Тато з Дідусем не завжди розуміли і сміялись коли все ж таки здогадувались. Поки я терроризувала чоловіків питаннями про авто, жіноча половина, тобто Мама з Бабцею, пішли до будинку маринувати шашлик. Вікна в хаті зачинені тому не чути про що дівчата балакають. Тато прямує до своєї Ласточки, машини, дістає велику сумку чи портфель і несе до машини Дідуся. Поки вони відкручують, закручують щось я нишком розглядаю вміст портфелю. Гайкові ключі, річ схожа на кусачки, палиці металеві і штука яка прикольно тріскотить згодом дізналась що то тріскачка і безліч інших штучок. " Тут треба ключ на 12" чую я голос і шукаю де б написано 12. Бінго! Знайшла певно, тримаю ключ в руці і питаю чи цей. Після кількох правильно наданих інструментів тепер я механік Олександрович з 35 річним стажем роботи, можу поремонтувати  все від велосипеда до танка. Долоні чорні, наче я в рукавичках у додачу мазутом тхнуть. Ще й вистачило розуму ніс потерти. Тепер я ще й Гітлер з вусами. Згодом не лише обличчя чорне, а й в цілому все тіло.  В дитячій уяві я виглядала наче чорний кіт або Леді Кішка , щоправда Бетмена немає.... Коли Мама з Бабцею вийшли з хати то були в шоці. Посеред двору лежать інструменти розкидані аби де, чоловіки проклинають чортоліт ,себто авто, і намагаються дістати запчастину при цьому знову ж таки сварять виробника деталей, метал їм не такий, різьба коса і гвинтик занадто плаский. Пихтять і репетують. Готові закидати камінням виробника машини. Батько майже  пірнає під капот. А коло машини бігає маленьке замурзане чортеня, ключі подає. Бабця і Мама  сміються і підшучують. Хоча кого я обманюю.... заливаються сміхом, який чути за тридевять земель. Бабця сіла на лаву, а Мама пішла робити каву Батькові і чай Дідусеві. Все перерва на чай. Потім знов ремонтуємо машину. Через деякий час машина наче працює і тут я чую те,від чого я  в шоці. Земля з під ніг, чудо свершилось. " Сідай за кермо і нажимай на педаль газу" чую від Батька. На радощах через секунду я вже за кермом аж поки до мене доходить. "А де газ. Та що там газ, а тормоз де?" Недовго думаючи відчиняю двері машини і питаю де газ. Дідусь відповідає і я чекаю команди. "Газуй" і от вона хвилина слави. Я-швидкість. Скоріше скорого, швидше швидшого, я блискавка Маквін. Декілька разів я нажимала на педаль  і ооо чуудо. Машина працює. Поки Батько з Дідусем пішли до хати мити руки і мене з собою кличуть. Мити руки нецікаво, треба пірамідку з інструментів побудувати.

Батько вже розпалював вогнище в мангалі. А Дідусь одягав м'ясо на шомпури. А я бігаю з тими ключами і котам пояснюю що до чого. Вже чутно аромат соковитого м'яса. Аж  слинка тече. Тепер вже я не хочу з ключами вештатись. Позбирала все в портфеля і от вже я бігаю туди сюди. Треба ж час скоротати поки смажиться шашличок....А пахне все смачніше і смачніше. Нарешті після незліченної кількості питань "Скоро вже ? Ще довго?" Боги зжалілись наді мною і я чую "Неси велику тарілку". Чимдуж біжу до хати за тарілкою. Мию руки бо я досі в мастилі і мазуті. Несу тарілку для шашлик. Мммммм..... Соковите  рум'яне м'ясце лиш де-не-де скоринка трохи згоріла. Пахне димком.... Інколи мені здається, що я грузин. Бо не знаю як пояснити любов до хачапурі, шашлика і лезгинки. Мама з Бабцею несуть інші тарілочки з салатами та іншою їжею. Нарешті можна сідати. Всі за столом сміються, жартують і розмовляють. Дідусь  нахвалює страви приготовані хазяйками кухні. Тато підтримує.  Жінки шаріються, але радіють похвалі.

 Вечір. Ще не надто темно. Прохолодно. В небі подекуди літають ластівки і нічні метелики. Голуби залітають до своєї оселі і Дідусь розповідає про них щось Татові. Бабця з Мамою потроху прибирають зі столу. Мене кличуть до хати купатися. І коли я заходжу до хати Бабця каже " Як же тебе вимити тепер, ти ж вся в мазуті". Декілька хвилин у ванні з пінкою і мочалка творять дива. Тепер же я не замурзане чортеня, а чиста дівчинка  з хвостиками в футболці і шортах. Покупана і пахуча я сиджу в залі у кріслі і дивлюсь мультики. " Тепер ти чиста, а не смердючка, а то в мазуті вся, ще й димом пахла. Тепер шампунькою пахнеш" каже Мама. Сміємось вдвох.Вона йде до кухні а я продовжую дивитися мультики.

 P.S. Сподіваюсь, розділи цікаві та легко читаються. Буду рада побачити у коментарях фідбек)