Розділ 2.

Бували моменти коли до мене приходила муза. Хоча муза та натхнення приходили до мене постійно в той час. І було це завжди неочікувано. От наприклад, дивлюсь я мультики і бац в моїй уяві з'яився дизайн сукні. І вже нецікаві пригоди  Вінкс чи куди там пішла та Дора- мандрівниця. Я йшла до кухні. Невеличка кухня, білі шафки, зелений холодильник "Донбасс" і величезна фотошпалера на всю стіну. То був пейзаж. Виска гора, а у підніжжя- ліс. І велике озеро у якому відбиваються дерева та кущі. Але зараз мені треба якась табуретка чи стілець. От і знайшовся відповідний бордовий стілець- це буде швейне ательє. Несу до зали того стільця і в коробках іграшок знаходжу великі два пакети. Один з ляльками і їх сукнями, светрами, коротше з одягом, а другий пакет з тканиною і всім швейним приладдям. Беру свою улюблену рудоволосу ляльку і прикладаю тканину з найкрасивішою тканиною. Треба обрати найгарнішу тканину щоб личила . Потім знімаю мірки і малюю олівцем трафаретку чи лекало для майбутнього шедевру. Треба зробити все рівно і симетрично. Сьогодні це буде рожева сукня з мережива і бісерною вишивкою на грудях і довгими рукавами- ліхтариками. Яскравий рожевий шифон вже перетворився у довгу спідницю. Тепер ніжно рожеве мереживо і рукава от і верх сукні. Залишилось з'єднати тож голка в руки і вперед шити.  Обережно вставляю голку між двама краями матерії і рівно шию спеціальним невидимим швом. Коли сукня готова то приміряю її на ляльці. Якщо все ідеально то час прикрашати. "Опааааа сюди" і банка з бісером вже в мене. Доречі маленька така баночка з-під чорної ікри. Думаю, що багато в кого бабусі збирали такі баночки. Маленькі чи великі,  пластикові судочки з шпротів, чи металеві коробочки з-під чаю чи печива. "В господарстві згодиться чи Діду на цвяхи і гайки буде" так казала і каже  моя бабця. Не дай Бог викинути один з судочків і все. Мила і добра Бабця перетворюється на Цербера ще й в додачу сварить за той судочок.  Довго не сварить, навіть згодом жартує з тих судків.Робота кипить, одна за одною бісеринки пришиваються на сукню і написто плететься. Після годин зо двох сукня готова, а поки шила рожеву довгу суню то вже придумала іншу. І так поки уява не скаже все.

Тепер же коли у ляльки трохи оновився гардероб то треба гратися. Я йду в іншу кімнату з рожевими шпалерами і дістаю з шафи книжки. Вони будуть слугувати за стіни в моєму вдаваному будиночку. Раніше були та й зараз є маленькі диванчики дно який слугувало ящиком для речей. У мене ж там були іграшки. Так для будиночку треба два крісла і диван рожевого кольору з пластику, стіл, шафа, ліжко і ще багато всякого начиння. Обов'язково пральна машина. і сушилка до неї. Посуд, корзинки.Тепер же я не модель'єр, а будівельник. Будую кімнати з книжок ставлячи іх ребром. Розставляю меблі, кладу килим і нарешті лялька тепер не безхатько, а живе в великому будинку. Ходить в нових речах і браслетах. До неї ходять подружки і пьють чай і жаліються, що Кен розлучився з Барбі, а Барбі тепер з іншим. Міс Мірей продала свій магазин, а її кузина з'явилася на дискотеку з жахливою зачіскою.  "Шанель" випустили нові парфуми, а Кім Кардашьян знімає свій блог. 

Так я могла просидіти весь день. До самого вечора,  а там вже й Дідусь з роботи приїхав, я як завжди спішу до нього і сідаю за кермо. Бабця готує на стіл, а після Дідуся чекає годинна розповідь про рожеву сукню і показ нового вбрання. Детальна розповідь про кожен шов, тканину. Дідусь завжди уважно слухав і роздивлявся. Перепитував якщо щось нерозумів з мого словесного буремного потоку інформації. Навіть казав, що він би додав до костюма чи сукні і було це не як зауваження, а як обмін думками. Дідусь хвалив мене і казав щоб я продовжувала, бо йому так подобається дивитися на нові образи. Після такої похвали ззаду наче крила виростали і вже не ступаю а літаю на крилах по хаті. Одного разу Дідусь сказав одній знайомій, що  я гарно шию і на наступний день ця тітка принесла мені тканину і великий моток ниток. Моєму щастю не було меж. А Дідусь радів за мене. І так було тепло на душі. Не від того, що мені принесли тканину,а від того що мене почули і допомагають у хоббі. Я бігла радитися до Дідуся як краще зробити спідницю і він з цікавістю казав свою думку і ми разом гадали як же буде гарніше. І не тільки з приводу ляльок. Він вчив мене у грі як поводитися в тій чи іншій ситуації. Казав про справедливість і рівність. Як і всі діти я бешкетувала і неслухалась Бабцю чи батьків. І Дідусь без злості чи упереджень роз'яснював де я мала рацію, а де ні. Бувало різне. І з дівчатами посваримось, і на хлопців нагримаємо, але я приходила і розповідала. Без крику, а спокійно обговорювали те що сталося і шукали вихід з ситуації. 

Будучи дорослою я часто згадую ці розмови. І як би я не старалася всеодно не зможу описати все в найменших подробицях і деталях. Спогади, фото- єдине, що лишиться в мене, але про це згодом.