58
[Харків, місцевий; вересень — жовтень (?) 1763 р.] / 1031 /
Salve mi carissime φιλόχριστε,
Michaël dulcissime!
Haec tua mens si dia facit, nae digna facit se:
Non agitare quidem pulchrius illa valet.
Non incerta facit, sed certo spectat ocello,
Ut miserum ventrem vulgus inane colit!
Saepius haec facias: quid sanctius hocce θεάτρω,
Sic superi vivunt, sic σοφός omnis agit.
Saepius hanc speculam ascendas, licet unde videre,
Colluvies hominum quicquid in orbe gerit.
O me, cum aspicio te talia posse tenellum,
Cum maturus eris gaudia quanta manent?
Accipe quo semper finitur epistola verbo, quo, tibi qui mittit, non caret ipse.
Vale!
Tuus Gregor[ius] Sab[bin].
Здрастуй, мій найдорожчий христолюбцю,
Михайле найсолодший!
Коли твій дух діє по-божому, то це дійсно гідне тебе.
Краще він не може діяти,
Бо не займається дрібницями, а споглядає,
Як легковажна юрба дбає про жалюгідне черево.
Частіше чини так, бо що є святішим за це видовище?
Так живуть боги, так робить кожен мудрець,
Частіше підіймайся на цю вежу, звідки можна бачити,
Що роблять у світі людські покидьки.
О, який я задоволений, коли бачу, що в юності ти здатний так діяти;
Які радощі чекають мене, коли досягнеш зрілості!
Прийми слова, якими завжди закінчується лист: бажаю тобі здоров’я, якого не позбавлений і той, хто тобі посилає цього листа.
Бувай здоров!
Твій Григор[ій] Сав[ич]. 324
Відредаговано: 15.04.2020