Лист 38

38

[Харків, місцевий; перша половина березня 1763 р.] / 621 /

Pax tibi sit illa, Michaël amicissime!

Ecce juventa anni! facies nova ridet ubique;

Nunc demum agricolis dulce labore premi.

Prospiciens hiemem venturam rustica cura

Horlos expurgat, conserit arva bona.

Fortunatus hic est, sed fortunatior ille,

Quem purgare juvat pectoris arva sui.

Atque quidem stultis etiam bona corporis adsunt:

Esse tamen felix stulta senecta nequit.

Cerne tuae fundos animae, quae provenit herba;

Exstirpa citius, si venit herba mala.

Ocius exstirpa, si surgunt spina rubusque:

Suffocat plutus verba sacrata dei.

Bulbus et eruca hic si pullulat, ejice vulsa:

Namque videre deum spurca lubido nequit.

Si cedrus enata est, citius succide securi:

Aversatur enim corda superba deus. / 622 /

Et solet arboribus pulchris adnascier olim

Stultus sponte stolo, hunc ense recide foras.

Nam siquis sanctos libros evolverit, isti

Adnasci studio gloria vana solet.

At contra pulchros flores tutare foveque:

In primis florem virginitatis ale.

О hujus floris qualis fragrantia quantaque:

Hoc delectatur Christus odore nimis 1.

Ne tererem tempus inane, volui vel insulsis versiculis tecum ‛ομιλει̃ν magis, quam nugas nugaciores persequi. Soleo enim hoc praesertim pharmaco taedio medicari. Et tamen non semper in numerato licet habere ingenium.

Vale, cariss[ime]!

Gr[egorius] S[abbin]. 287

Мир тобі, найдорожчий Михайле!

От вона, молодість року! Природи лице оновилось;

Радо підняв хлібороб звичної праці тягар.

Передбачаючи зиму прийдешню, в турботі хазяйській,

Саду пильнує свого, ниви свої засіва.

Скажеш: щасливий оратай. Але щасливіший од нього,

Хто залюбки обробив ниву душевну свою.

І нерозумний не раз утішається благом тілесним,

Старість немудра, проте щастя не може дознать.

Ти ж наглядай за душею, яке в ній зело проростає,

І не барися полоть, як де недобре зійшло.

Все повиполюй мерщій, де ожина і терен пробились.

Знай, що багатство глушить слова господнього ряст.

Де проростають свиріпа й часник, висмикуй з корінням,

Бога не узрить вовік, хто засмітив почуття.

Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй,

Знай: відкидає господь горді від себе серця.

Ще ж уважай: і на доброму древі, бува, наростає

Пагоння вовче, лихе — геть пообрубуй його! —

Бо хто багато священних книжок прочитає, у того

В серці несита пиха і славолюбство росте.

Все непутяще поли, а добрі рослини викохуй

І щонайперше плекай квітку святу чистоти.

Як він горить, променіє, той цвіт незаймано чистий!

Відай: найбільше Христа тішить його аромат.

Щоб не гаяти часу даремно, я вирішив краще розмовляти з тобою хоча б поганими віршами, ніж займатися пустими дрібницями. Бо переважно цими ліками я звичайно лікую нудьгу. Але не завжди є потрібний для цього настрій.

Бувай здоров, найдорожчий!

Гр[игорій] С[авич].