Листи

Лист 13. Мій.

(запис без підпису. рукою тієї ж людини, що впорядковувала листи)

У цій скриньці — чотири категорії.

“До уявного друга” — три листи,
писані дитячою рукою, але з такими думками,
які не кожен дорослий витримає.

“Розрядка” — три вибухи на межі зриву.
Не крик допомоги — крик правди. Без фільтрів. Без фальші.

“У тишу” — три листи однієї жінки.
Там мало слів, але кожне — як камінь у воду.
Вони не хочуть бути прочитаними. Але лишилися.

“Мертвому брату” — три сповіді.
Три удари серця після того, як інше серце вже мовчить.
Це не про примирення. Це про вцілілих.

Усе це — не відповіді.
І не прохання.

Це просто були слова.
Які хтось залишив.

Не для когось конкретного —
а для самого факту того, що вони можуть бути сказані.

Ця скринька тримала історії багатьох.
Можливо, багато років.
А може — всього лише одну мить.

Але вона пам’ятає:
— вдову, яка не виносила чашки;
— дитину, що шукала друга в тиші квартири;
— людину, яка сміялась замість кричати;
— брата, який залишився сам, але писав далі.

Я знайшов у цих листах багато.
Не завжди приємного. Не завжди ясного. Але — справжнього.

А ви?
Що знайшли ви?

І якщо вам теж є що сказати —
лишіть лист.
Нехай хтось інший
колись
теж його знайде.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше