Листи
Лист 10. У тишу. 3
(аркуш трохи пожовклий, обпалений по краю. запашний — хтось поклав його поруч із лавандою. написано чорною ручкою, дуже акуратно)
Сьогодні я перечитувала книги,
і знайшла закладку.
Старий квиток у кіно.
Тоді йшов фільм, який ти не любив.
Я знала. Але все одно тягнула тебе.
І ти пішов.
Сидів у залі, крутив у пальцях попкорн і сміявся з діалогів не там, де треба.
А я...
Я тоді злилася.
Бо хотіла, щоб тобі теж сподобалось.
Бо завжди хотіла, щоб ти любив те, що люблю я.
Сьогодні я згадала, як ми тоді вийшли з залу,
і ти сказав:
— “Краще б ми сиділи вдома й мовчали.”
А я відповіла:
— “Так і мовчимо щодня.”
Я подумала, що це був кінець.
А виявилося — ні.
Бо тепер я мовчу сама.
І в залі, і вдома.
І ти не крутиш попкорн.
І не перебиваєш моменти.
І не дратуєш.
І мені чомусь хочеться ще раз —
саме отак.
Щоб тобі було нудно.
Щоб ти фиркав.
Щоб ми знову сперечались,
хто має право обирати фільм.
Сьогодні я знову варила каву,
ту саму, що ти не любив.
Але чашку не поставила.
Залишила тільки запах.
І тишу.
Мені здається, я скоро навчуся не чекати відповідей.
Але поки — я пишу.
Примітка:
Цей лист — третій у категорії “У тишу”.
Авторка все та сама.
Її голос не змінюється —
хіба стає ще спокійнішим.
Вона вже не говорить про втрату прямо.
Але кожне речення — ніби м’яка тінь того, кого більше нема.
Вона не просить нічого.
Але хочеться взяти її за руку.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
