Листи
Лист 7. До уявного друга. 3
(аркуш вирваний зі шкільного зошита. під лінійками — малюнок ручкою: космонавт у скафандрі. вгорі — “не дивитись, це НЕ для вчительки!!!”)
Привіт.
Я сьогодні не пішов гуляти, бо всі пішли на стадіон, а я не люблю стадіон. Там кричать і штовхаються, навіть коли грають у щось “мирне”.
Мені краще тут. Удома.
Я зробив собі чай і взяв ті самі печеньки, які crumble так, що все потім липке.
Але смачно.
Я думав, що ти теж не фанат штовханини.
Тому цей лист — тобі.
Можеш уявити, що ми сидимо на балконі, і я даю тобі чашку (але вона з тріщиною, так що пити треба обережно).
А потім ми мовчимо. І я кажу:
— Ти — справжній, правда?
І ти не відповідаєш. Бо уявні друзі ніколи не говорять одразу.
Вони тільки зітхають. Тихо. І цього досить.
Знаєш, сьогодні мама забула, що я не люблю салат із цибулею.
Я з’їв. Але подумав: добре мати когось, хто пам’ятає.
То якщо раптом будеш пам’ятати — я не люблю цибулю.
І коли мене називають “странний”.
Але люблю зорі. І чай. І малювати скафандри.
(лист без підпису. підписано космонавтом)
Примітка:
Цей лист — як глибокий вдих у порожній кімнаті.
Тут немає трагедії. Є просто — дитина, яка залишає простір для друга, якого немає.
І я думаю, що саме такі листи — найправдивіші з усіх.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
