Листи
Лист 6. У тишу. 2.
(лист на щільному папері з тонкою лінією зошита. маленький фрагмент — вирізаний ножицями. запах лаванди)
Коли я розрізаю лимон — пальці пам’ятають твій сміх.
Я ніколи не казала, що в тебе був смішний сміх.
Мабуть, мені здавалося, що це образить.
Тепер шкодую. Бо ти би усміхнувся, мені здається.
Сьогодні вранці я знову забула вимкнути праску.
І знову не сталося нічого.
Ні обгорілого прасувального столу.
Ні паніки.
Ні зауважень.
Просто ще один день, де нічого не згоріло.
В аптеці мене запитали, чи я для себе купую ліки.
Я не знала, як відповісти.
Не тому, що я хвора.
А тому, що всі мої “для когось” давно стали “для нікого”.
Мені часто здається, що ти лишив мені список — що робити далі.
Але замість слів там тільки запах кави і той твій сміх.
Я зберегла його.
На лимонах.
На тиші.
На собі.
(лист без підпису)
Примітка:
Цей лист — як чашка, з якої хтось пив багато років.
Сторони затерті, але тепло зберігається.
Я читаю ці листи з повагою. Вони — як молитва, яку не промовляють уголос.
Категорія “У тишу” лишається для неї.
Вона не хоче співчуття. Вона просто… лишає слова. І йде.
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
