Лист

Лист

Лети, листе, швидше і далі,

Щоб світ дізнався про прикрощі кохання…

Щоб світло дізналося про сильну спрагу

Сказати слова та показати мій світ.

Знову непотрібним буде десь

Лист.  Я мовчки чекатиму,

Знову зруйнується жорстоко

Надія та бажання бажати.

Але не забувши жорстокого смутку,

Аркуш візьму я білий в руки знову

І напишу чудові рядки

Про ніжність, про обман та про кохання.

Кохай мене

Чому сумуєш,

Чому мовчиш?

Що в твоїй душі,

У серці хто твоїм?

Знаю, все одно,

Адже час сказати

Головні слова

І попрощатися знову,

Назавжди кохання

Подарувати годинам,

А залишити нам

Лише очі, слова

Сум і туги,

Ніжний погляд, смуток,

Що промчить у далечінь

Казок та добра,

Пісні та чудес,

І не буде там

Ні мене, тебе,

Тільки ти чи знову

Тільки я, кохання

Буде назавжди

У серці дівчини.

Знову пам'яті

І любити час

Дні, тижні, годину,

Ночі, тихий голос

Тих небес, що біль

Дарують просто так,

Щоб показати,

Які великі, як

Можуть долями

Усіх грати на свій

Сміх, потіху, лад.

Чому ж ти мовчиш?

Любиш ти мене?

Я присягаюся: люблю,

Бути з тобою хочу!

Будь зі мною, прошу…

12.07.1999.

***

Ніколи не зможеш ти зрозуміти,

У чому ж суть такої дороги далекою,

Не дізнаєшся раніше, що там, як?

Чи чекає довгоочікуване щастя?

Скільки років минає – це шлях,

Дивний досвід, але його запам'ятаєш…

Засумуєш, образишся на смуток,

Але не треба відступати, не варто!

23.03.2000.

* * *

Ніч… темно… і спить все місто,

Навіть зірки, що не сплять,

Пеленою закрилися тонкою

Від землі, від очей.

Кожен день схожий на колишній

Тим, що любить повторювати

Той кордон темряви та світла,

Що несе схід сонця.

25.03.2000.

* * *

Грає пісню однотонну цвіркун,

Вона звучить так дивно та приємно…

Я звертала погляд на дрібниці, як усі,

Не помічаючи пісні цієї таємниці

І життя, що ось кличе по темних куточках,

Куди не проникає місячне світло та зірок,

Які так само мовчки дивляться в далечінь

Величезних, нескінченних темряви просторів,

Що вічні і загадкові... як смерть, як життя;

І ніч знову на землі різні поспішає,

Щоб подарувати таємничість кохання.

О, як хочу кохання!  Вона прийде!  Ти чекай...

О, скільки можна чекати?!!  Ще не час, година

Тих фатальних хвилин, що життя змінять у мить.

Ах, як хочу кохання… Чарівного, найкращого.

І слова, маленького слова сну: "кохаю"...

"Люблю, люблю" ... Таке раз і назавжди,

На все життя;  крізь вічність

Так пролетять у віршах слова: «Тебе люблю,

Люблю тебе".  Крізь порожнечу: "Тебе люблю".

Почуй мене, Всесвіту порожнеч і зірок,

Дізнайся, весь світу, мої вірші і так живи,

Як я хочу, як я мрію жити!  Живи,

Не помічаючи тієї моралі, що гризе

Нас, кожного все зсередини, і нічого,

І нічого не залишаючи нам самим.

Живи, як хочеш жити, лети крізь роки, дні,

Не залишай розлукам нічого, тільки те,

Що ти ненавидиш усім серцем і душею.

Живи, поки на світі мир і немає війни,

Поки не слабкий, а молодий і готовий іти

На ризик, на подвиг!  Іди вперед, йди!

Не забувай, що ти живеш і житимеш!

Грає пісню однотонну цвіркун

Природа гарна, прекрасна і одна,

Що не зрадить і не збреше, і не бреше;

Люби ти щодня, люби себе, кохання,

А головне: твори добро завжди, завжди!

28.07.2000.

***

Життя чи смерть, у чому більше таємниць?

У тому нескінченному бігу днів?

Чи в мовчазній тиші?

І хіба цей світ такий слабкий?

Серед небачених світів

Пройде дорога – шлях долі,

Народжуються і тонуть знову

На тому шляху твої мрії.

Все нескінченно - це так.

Хоча не вічно, дуже шкода.

Серед усіх правил – виняток,

Що називається коханням!

24.03.2000.

* * *

Де ти, той, на кого я чекаю, кого шукаю,

Той, кому скажу: «Тебе кохаю, кохаю»…

Завірюхою сніговою втечуть години, рік...

І коли ти скажеш: Я люблю тебе?

2000.

* * *

Я люблю тебе, мовчати не можу!

Серце розривається від болю!

Нове кохання (з іронією скажу) –

Новий вірш.  Але серце знову плаче!

Напиши, будь ласка, напиши мені!

Все готова заради тебе я покинути.

Мені нестерпно важко, я так жити

Не вмію!  Напиши мені, сонцю!

Тяжко… Я не можу сум свій

З кимось поділити.  Як бути, коханий?

Знаю, що все це пройде… Не хочу

Я втрачати своє кохання, мій любий!

Я пишу, бо не можу

Інакше заспокоїти серце.

І мовчить папір, приймає весь

Біль, аркуш не засуджує грубо, зухвало.

Я ж бачила: ти кохаєш... Ти любив!

Не могла тоді я помилитися…

Дні минули... Не вірю!  Ти ж не забув!

Напиши, будь ласка, коханий!

25.08.2004.

***

Кохання та біль…
О, який жорстокий мій світ!
Кохання та сон…
О, який прекрасний світ!
Я не люблю,
Я ненавиджу біль.
А заплакати
Так треба мені зараз!

Кохання та біль…
Навіщо, кому? Кому?
Потрібен той біль,
Що завдає смутку?
Кохання та біль,
Я ненавиджу вас!
Любові ж біль
Зникни назавжди!