Глава 1

Ліліт прокинулася чудового літнього дня і одразу ж побігла вмиватися. 

-Сьогодні у моєї Дани,День народження!-промовила та радісно. 

Дівчина цілий тиждень думала,що подарувати подрузі.І згадала,що та часто жалілася, Ліліт мала велосипед а вона ні.

-Точно, велосипед!

Батьки Ліліт ніколи не мали проблем з грошима,а ось батьки Дани завжди і на усьому економили.

-Навіщо тобі купляти нові кросівки, якщо старі можна. підклеїти?-кожен раз казала мати своїй дочці.

Дана інколи ображалася, але розуміла, щоб батьки роблять все для неї. 

-Ліліт, донечко, ходімо снідати!-гукнула Ірина Ігнатівна.

-Тату, допоможеш мені занести велосипед Дані?

-Звичайно, тільки візьму ще улюбленого коньяку для Петра. 

-Візьми на столику ще духи Терезі.

Ірина Ігнатівна і Тереза були хорошими сусідами.Жили вони у маленькому містечку.Мали хоч і невеличкий,але свій город і сад.

-Даночко!!Тобі уже десять!!-радісно промовляла і обіймала свою подругу Ліліт.-Ось,це тобі.

-Велосипед!!Мені???

-Звичайно ж тобі, ходімо навчу кататися.

Дорослі пішли до будинку,а Ліліт почала вчити подругу кататися.

-Тримай мене, тримай!-погукувала дівчина до Ліліт.

На диво,вона швидко навчилася кататися і подруги радісно каталися вздовж вулиці.Вони так захопилися їздою,що не замітили як перед ними появився хлопець.Вони різко зупинилися і заціпеніли.Хлопець стояв з заплющеними очима,а коли почув,що дівчата зупинилися то промовив:

-Ну ви і скажені..ледь на той світ мене не відправили.

-Вибач,не замітили,-з острахом сказала Ліліт.

Хлопець кивнув головою і пішов.

-Давай краще поїдемо до нашого місця.

-Ходімо,Дано.

У саду Дани був великий будиночок на дереві.Вони обожнювали купляти їхнє улюблене ванільне морозиво і сидіти так до самого вечора.Так було і цього разу.