Лист у вічність

Поезія. Маестро

Маестро

                        Музика – це мова почуттів.

Василь Сухомлинський

Блюзовий свінг…

Синкопа за синкопою. Маестро…

Зіграй, маестро, прошу нам.

Грай, грай, хай лине дзвінко звук,

Хай ллються ноти голосні!

Маестро, ах маестро…

Лише джаз –

Він заставляє жити,

Слухати, любити…

Ця пристрасть так жадана нами.

Хай лине, лине чарівливо

Цей блюз, цей стан.

Ах, Боже правий,

Завмерти можна. Мов рікою

Тече гармонія у даль,

Від цієї музики завмреш

У чарах, чарах весь.

Але ти грай! Твори!

Не зупиняйся!

 

Старий маестро вбраний

У сюртук благенький,

Штани потерті на ногах…

Та він є вільний!

Зіграй же нам свій джаз!

Гра пречудова!

Захоплює мій розум, серце, стан.

Старий маестро, грай, благаю нам!

Рікою ллється свінг безперестанно,

Звучить так мило, невблаганно,

Здається, ця музика у наших снах

Завжди була і буде там.

Маестро, маестро…

 

Закінчилась гра. Усі затихли –

Тиша мовчазна,

Затихли звуки гри фортепіано -

Усі мовчать. Пливе життя.

Поглянув маестро –

Люд здивований від гри…

Заглянув в очі він людські,

Як в душу, в серце…

Аж до болю,

До болю глянув він туди.

Маестро скінчив гру. Чудові твори

Вже не полинуть із-під рук…

Скінчився тривожний серця стук…

Та він не вмер, –

І далі линуть у даль віків роки життя.

В них насолода й майбуття.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше