Дитинство
Стежина рідного дитинства,
Прекрасний світ моїх років,
Долина спогадів чудових,
Таких приємних, теплих і палких.
Проходжу – все знайоме серцю,
І не змінилися стежки,
Кохані мої, рідні перла,
Шляхи чудової краси.
Іду, а ось старенька вишня
Схилилась до землі,
Все у цвіті зустрічає,
Усе веде мене, манить.
А біля вишні - моя мама.
Кохана матінка моя
Усе стоїть, мене все виглядає.
Не плач, матусю, ось вернувся я.
Вишня… О, як мені все рідне!
Ще змалку, як я ріс,
Долина обсипалась цвітом…
Дитинство рідне спогадів моїх.