Збагни…
Широкий плин хвилин і водограїв,
Збігає юнь у далеч берегів.
Пливе і час, летить, вщухає,
І ми за часом йдемо вслід.
Б’ємо час, немовби лід…
Ламаєм кригу труднощів, нещастя,
Б’ємось у часі, мовби птах в злощасті…
А все ж невладні ми спинити час.
Він пан собі, а ми лиш так –
Короткочасні хвилі у бутті,
Короткочасні долі у житті.
Пройде наш плин – і прийдуть інші.
Пройде наш час, а вслід за ним
Ми сивиною праці будемо укриті.
Ми, наче зграя журавлів,
Розлетимось собі по небу,
І хто куди, який у кого шлях.
Спрямує доля чи чекає крах?
Він – птах, а воля ж і така, як в мене,
Він – простір, та ширя, як я…
Широкий плин хвилин і водограїв,
Течуть кохання ріки й марноти,
В серцях у сотень – марнослав’я,
Гріховним злетом скутані вони…
Ламаєм кригу труднощів й нещастя,
Проте не знаєм, що там за вода,
Вона як біль, що крутить м’язи?
Як змій, спустошує серця?
А все ж невладні ми спинити час,
І плин пророцтв, і плин нещасть,
Століття, вкриті сивиною,
Вони як подих за спиною…
Ми, наче зграї журавлів,
Розлетимось собі по небу,
На крилах щастя і журбу
Нестимем долею для себе.
Перевернімо епопею всіх часів,
Змінімо напрямки доладні,
Поруйнувавши всі шляхи,
Безчестя, беззаконня та неправди…
Перевернути епопею владні ми…
Крокують Ірода закони,
Тож скільки їх в твоїм житті -
Помилок зроблено без Бога…